Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.

суддів Білуги С.В.

Гаманка О.І.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Великохацькій В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 травня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу, -

У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2004 року провадження у справі було закрито.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 26 травня 2004 року скасовано ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2004 року, а справу направлено на судовий розгляд іншим суддею до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 травня 2004 року та залишити в силі ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2004 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши судове рішення у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 227 ЦПК України суд закриває провадження в справі якщо справа не підлягає розглядові в судах. Заявлені до суду вимоги йому непідвідомчі чи не підлягають правовому регулюванню, а також коли справу порушено особами, які не мають юридичної заінтересованості або є неправоздатними по цій справі.

Судом правильно зроблено висновок про те, що підстави, передбачені пунктом 1 статті 227 ЦПК України, відсутні, а тому суд першої інстанції неправомірно закрив провадження у справі.

З позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що він оскаржує неправомірні дії посадових осіб Кіровського районного відділу УМВС України в Дніпропетровській області щодо його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.

Протиправність свого звільнення позивач обґрунтовує порушення відповідачами Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

За таких обставин у суду першої інстанції не було процесуальних перешкод розглянути вимоги ОСОБА_1 за правилами глави 31-А ЦПК України 1963 (1501-06) року.

За таких обставин оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) з 01 вересня 2005 року справа підлягає розгляду відповідним місцевим судом як судом адміністративної юрисдикції за правилами цього Кодексу.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 травня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.