Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Сороки М.О.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А..

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

при секретареві - Сидорович О.В.,

провівши в відкритому судовому засіданні касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1 до Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про скасування та визнання незаконними розпоряджень, про зобов'язання укласти договір оренди землі та надання згоди на реєстрацію фермерського господарства,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2007 року, -

У січні 2006 року ОСОБА_1 пред'явив в суді позов до Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - Юр'ївської райдержадміністрації), в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконним та зобов'язати Голову Юр'ївської райдержадміністрації скасувати розпорядження від 30 грудня 2005 року № 410-р-05, яким скасовано прийняті ним раніше розпорядження від 22 жовтня 2004 року № 389-р-04 та від 21 березня 2005 року № 91-р-05 про наданняОСОБА_1 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, площею 50 га ріллі, для ведення фермерського господарства, затвердження проекту відведення цієї земельної ділянки та надання її в користування на умовах оренди, строком на три роки. Окрім цього, просив зобов'язати Голову Юр'ївської райдержадміністрації укласти з ним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 50 га, наданої для ведення фермерського господарства, зобов'язати зареєструвати створене ним фермерське господарство.

Постановою Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2007 року,ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів.

Зокрема, пунктом 1 частини 1 зазначеної статті визначено, що до компетенції адміністративних судів України належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 цього ж Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Оскільки заявлені позивачем вимоги не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язані з вирішенням питання щодо права користування земельною ділянкою, їх розгляд повинен здійснюватися за правилами цивільного судочинства.

За таких обставин, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в адміністративній справі.

Керуючись статтями 157, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2007 року скасувати.

Провадження в справі в порядку адміністративного судочинства закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1 право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.