Головуючий у першій інстанції: Маляренко А.В.

Доповідач: Саприкіна І.В.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Зайцева М.П., Мамчура Я.С.,

при секретарі: Пшегарницькій І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі на постанову Господарського суду Київської області від 14.05.2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001802300/0 від 25.10.2007 р., -

ТОВ "Васт-Транс" звернулися до Господарського суду Київської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001802300/0 від 25.10.2007р.

Постановою Господарського суду Київської області від 14.05.2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Києво-Святошинському районі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Господарський суд Київської області в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі з 31.08.2007р. по 04.10.2007р. було проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ "Васт-Транс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 30.06.2007р.

За результатами проведеної перевірки був складений Акт № 00567/23-2/30367782 (далі - Акт перевірки), в якому зазначаються порушення порядку ведення податкового обігу, а саме:

– п.п.6.2.4, п.п.6.2 ст.6, ст.7 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого: занижено податок на додану вартість на загальну суму 106914 гривень, в тому числі грудень 2005р. - 93 585 грн., січень 2006р. - 13 329 грн. та завищено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість на загальну суму 285 471 грн.. в тому числі: квітень 2005р. - 9 923 грн., травень 2005 р. - 6 575 грн., серпень 2005р. - 16 227 грн.. вересень 2005р. - 2 073 грн., листопад 2005р. - 14 920 грн., січень 2006р. - 55 331 грн., лютий 2006р. - 30 602 грн., березень 2006р. - 4 440 грн., травень 2006р. - 64 160 грн., червень 2006 р. - 60 333 грн., липень 17 767 грн., вересень 2006р.- 3 120 грн.

– п.1.20, п.1.26 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 802 025 грн., в т.ч. 2005 рік за півріччя - 122 212 грн., 9 місяців 241 019 грн., рік - 298 664 грн., 2006 рік -1 квартал 100 560 грн., півріччя - 123 991 грн., 9 місяців - 236 555 грн., рік 236 555 грн., 2007 рік - 1 квартал - 195 790 грн., півріччя 266 806 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення № 0001802300/0 від 25.10.2007р. на суму 1604050 грн., в т.ч. основний платіж -802025 грн., фінансова санкція 802025 грн.

Позивач не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі, а прийняте на їх підставі податкове рішення вважає № 0001802300/0 від 25.10.2007р протиправними.

Суд першої інстанції задовольнив позов.

Апеляційна інстанція погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, а тому вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пп. 1.20.6 п. 1.20 ст. 1 передбачено, що ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Як вбачається з матеріалів справи "Договор фрахтования" №01\01\05 від 01 січня 2005 з додатком №1 від 01 січня 2005 року (далі - Договір фрахтування) та "Договор №15 перевозки грузив автомобільним транспортом" від 28.07.2005 року (далі - Договір перевезення), наданні позивачем, вказують на те, що дійсно, послуги що надавав позивач своїм замовникам, згідно вказаних договорів, не є ідентичними, оскільки в них різні умови оплати за такі послуги, а саме: на відміну від Договору перевезення в Договорі фрахтування чітко визначено, що базова ставка використання наданого транспортного засобу за один день складає 50 Євро, тоді як в п. 2.7 Договору перевезення вказано, що вартість за кожне перевезення вантажу в кожному окремому випадку узгоджується сторонами в заявці.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств").

Ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції відповідач не надав доказів, які спростовують тай факт, що рівень звичайних цін на підприємстві не відповідають рівню звичайних цін.

Отже, позивач не порушив пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено, що доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що не знаходять свого підтвердження доводи відповідача про те, що акт перевірки надсилався позивачу, оскільки жодних доказів цього факту суду не надано. Також слід відмітити, що акті перевірки причиною відсутності підписів головного бухгалтера та директора є їх відмова, а не відсутність на місці про, що в запереченні стверджував відповідач.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

В задоволенні апеляційної скарги Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі - відмовити.

Постанову Господарського суду Київської області від 14.05.2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.