Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

при секретарі судового засіданні Александровій Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області про неправильність нарахування пенсії, перерахунок пенсії, стягнення недоплати та моральної шкоди, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 02 листопада 2006 року

У березні 2005 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області (УПФ) про неправильність нарахування пенсії, її перерахунок, стягнення заборгованих коштів та моральної шкоди.

Зазначала, що з припиненням служби в державній податковій інспекції та з набуттям стажу державної служби понад 10 років їй призначено пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) . Розмір пенсії визначено з урахуванням 20 відсоткової надбавки за вислу років, а не фактично отримуваної 40 відсоткової винагороди за вислугу років. Крім того, перерахувавши пенсію з 1 листопада 2004 року відповідач не взяв до уваги премію працюючого державного службовця відповідної посади та рангу.

Посилаючись на правила статей 37, 37-1 Закону України "Про державну службу", норми цивільного права просила: стягнути з відповідача 2954 грн заборгованих коштів; покласти на УПФ України в м. Каневі Черкаської області обов'язок з виплат у подальшому пенсії розміром у 2015 грн щомісячно; стягнути на її користь 10 000 грн заподіяної моральної шкоди.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останньою постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 29 серпня 2006 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 за період з 02 січня 2004 року по 31 березня 2005 року 2954 грн заборгованої пенсії та 1500 грн моральної шкоди. На УПФ покладено обов'язок проводити щомісячну виплату пенсії в розмірі 80% суми заробітної плати позивача на яку нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 квітня 2005 року.

Новою постановою апеляційного суду Черкаської області від 02 листопада 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що 02 січня 2004 року ОСОБА_1 звільнена з посади заступника начальника Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області і їй призначено пенсію відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу" (3723-12) ( Закон №3723-ХІІ (3723-12) ).

Згідно довідки Канівської ОДПІ від 25 грудня 2003 року №422, загальний стаж державної служби позивача становить 10 років 6 місяців і 2 дні.

Також встановлено, що у податковій інспекції ОСОБА_1 отримувала заробітну плату, яка, серед іншого, включала й 40% винагороди за вислугу років виплачуваної згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №1013 (1013-97-п) .

Розмір пенсії ОСОБА_1 визначений з урахуванням не 40% винагороди за вислугу років, а 20% надбавки за вислугу років.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як державний службовець, має право на отримання пенсії в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі з врахуванням фактично отримуваної в період проходження служби винагороди за вислугу років розміром у 40% та премії працюючого державного службовця відповідної посади та рангу станом на 1 листопада 2004 року. Окрім того, позивач хвилювалася, стала погано себе почувати, неодноразово зверталась до лікаря, несла матеріальні затрати, що є підставою для стягнення моральної шкоди розміром у 1500 грн.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши в задоволенні позову апеляційний суд зазначив, що висновок про включення до розрахунку пенсії позивача винагороди за вислугу років розміром у 40%, отримуваної в період проходження служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №1013 (1013-97-п) "Про Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання" не узгоджується з визначеним законодавством порядком встановлення стажу державної служби. Щодо премій для перерахунку пенсії, то апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для включення в розрахунок сум отриманих не за місяць у якому виникло право на перерахунок.

З висновками судів колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується лише частково.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами права на державну службу регулює Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року (3723-12) №3724-ХІІ.

Згідно частин другої - сьомої статті 33 Закону (тут і далі в редакції на час виникнення спірних відносин) заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, розміри надбавки за вислугу років визначені законом, а повноваження щодо встановлення конкретних розмірів посадових окладів, запровадження інших надбавок, доплат делеговані Уряду України.

У межах своїх повноважень Кабінет Міністрів України видав постанову "Про Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання (1013-97-п) " від 12 вересня 1997 року №1013 якою встановлено порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання.

За змістом цього Порядку до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи:

на посадах і в органах, визначених Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (283-94-п) ;

на підприємствах, в установах, та в організаціях на посадах бухгалтерів, економістів, фінансистів, юристів, інженерів-програмістів, інженерів-системотехніків, інженерів-електроніків, якщо ці працівники мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової адміністрації (інспекції) і зараховані на відповідну посаду.

Згадана у цьому Порядку постанова Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (283-94-п) видана на виконання постанови Верховної Ради "Про введення в дію Закону України "Про державну службу" (3724-12) , якою Уряд України уповноважено до 01 березня 1994 року затвердити Положення про порядок обчислення стажу державної служби в державних органах.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що терміни "надбавка за вислугу років" та "винагорода за вислугу років", "стаж державної служби" та "стаж роботи, що дає право на одержання винагороди" є різними за юридичним змістом, рівнем правового регулювання тощо.

Зокрема Пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (283-94-п) визначено, що надбавка за вислугу років враховується у разі обчислення середнього заробітку, а обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Винагорода за вислугу років нормативними актами Уряду України не згадана в числі складових, з яких обчислюється пенсія, а стаж роботи, що дає право на одержання винагороди не ототожнюється зі стажем державної служби.

У той же час, за своєю правовою природою надбавка за вислугу років та винагорода за вислугу років, у розумінні статті 33 Закону України "Про державну службу", є окремими складовими заробітної плати.

За змістом частини другої статті 37 цього Закону пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Це означає, що відповідач повинен був виходити з отримуваноїОСОБА_1 суми заробітної плати, у тому числі винагороди за вислугу років, а врахування лише "правильної" на його думку надбавки за вислугу років є порушенням компетенції, оскільки чинним законодавством пенсійний орган не наділений повноваженнями самостійно визначати структуру заробітної плати державного службовця та оцінювати обґрунтованість розміру виплачуваних винагород.

За наведених обставин висновок суду першої інстанції про порушення пенсійним органом вимог статті 37 Закону України "Про державну службу" щодо неповного врахування всіх складових заробітної плати є правильним.

В той же час висновки щодо сум заборгованих виплати, про перерахунок пенсії, стягнення моральної шкоди помилкові.

Так у Законі №3723-XII (3723-12) , до доповнення його статтею 37-1, не містилося положень про перерахунок пенсій у разі підвищення рівня оплати праці працюючих державних службовців.

З набранням чинності 04 лютого 2003 року зазначеного доповнення діє правило згідно якому, в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

На виконання вимог статей 33, 37 Закону України "Про державну службу" щодо визначення порядку і умов оплати праці та пенсійного забезпечення державних службовців Кабінет Міністрів України видав постанову №865 від 31 травня 2000 року "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії (865-2000-п) ", доповнивши її пунктом 4 (постанова від 23 квітня 2003 року № 581) за змістом якого, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року №432 "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" (3723-12) заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" (3723-12) , визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому:

премія та інші надбавки враховуються в середніх розмірах стосовно визначених законодавством таких виплат у відповідному державному органі, з якого особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично їй встановлені.

Урядом України ухвалювались постанови "Про підвищення посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів (1207-2003-п) " від 6 серпня 2003 року №1207, від 4 листопада 2004 року №1481 якими оклади підвищувались відповідно: з 1 вересня 2003 року на 32 відсотки, з 1 листопада 2004 року на 28 відсотків.

Це означає, що з часу набрання чинності статтею 37-1 Закону України "Про державну службу" та після призначення пенсії у січні 2004 року ОСОБА_1 мала право на перерахунок раніше призначеної пенсії з 1 листопада 2004 року.

З матеріалів справи вбачається, що до заробітної плати позивача станом на 1 листопада 2004 року включено 1/2 частину премії працюючого державного службовця на відповідній посаді, оскільки премія останньому була виплачена однією сумою, проте виплачувалась за серпень і вересень.

Це означає, що розмір премії для перерахунку пенсії визначений пенсійним органом правильно.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, а суди помилились у юридичній кваліфікації цих обставин, то усі ухвалені рішення підлягають скасуванню, з постановленням нового, про часткове задоволення позову, тобто задоволення вимог щодо визначення розміру пенсії з усіх видів заробітку.

Вимоги про перерахунок пенсії з урахуванням іншого розміру премій та про стягнення моральної шкоди не знайшли свого правового обґрунтування і підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 29 серпня 2006 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 02 листопада 2006 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області щодо неврахування 40% винагороди за вислугу років для визначення розміру пенсії позивача.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області розмір пенсії ОСОБА_1 з дня її призначення привести у відповідність до вимог статті 37 Закону України "Про державну службу", а встановлену у зв'язку з цим заборгованість - виплатити позивачу.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.