Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого: судді Чалого С. Я.

Суддів: Бим М. Є.

Гончар Л. Я.

Харченка В. В.

Шкляр Л. Т.

при секретарі: Мерзлому Л. В.

розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Головеньківське" про стягнення 6556, 89грн., -

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 07 вересня 2006 року задоволено позов Відділення Фонду захисту інвалідів у Чернігівській області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Головеньківське" про стягнення 6 556,89 грн. штрафних санкцій за не виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в заявлених позовних вимогах.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали адміністративної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до СТОВ "Головеньківське" про стягнення з відповідача 6 556,89 грн. - штрафних санкцій за не додержання законодавчого встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування у 2005 року інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статтю 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" ( далі Закон), відповідно до вимог якої для підприємств ( об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця. Крім того, стаття 20 Закону передбачає сплату щороку штрафних санкцій підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями незалежно від форми власності і господарювання відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а підприємства, на яких працює від 8 до 15 осіб - у розмірі половини середньої річної заробітної плати.

Позивач стверджує, що в наданому відповідачем 25.01.2005 року Звіті "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2005 рік № 10-ПІ був зазначений норматив, передбачений ст. 19 Закону, який підприємством виконується, а саме при середньообліковій чисельності 160 осіб, створено 6 робочих місць, норматив 6 робочих місць, але не всі шість штатних працюючих інвалідів відпрацювали у 2005 році 12 місяців, з яких, лише два інваліди відпрацювали 12 місяців, три інваліди - 2 місяці і один інвалід - 1 місяць.

Позивач здійснив розрахунок невиконання нормативу відповідно до Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затверджена наказом Мінстату від 07.07.1995 року за № 171 та зареєстрована у Мінюсті 07.08.1995 року № 287/823 (z0287-95) , яка була чинною у 2005 році,( далі - Інструкція) і яка поширюється на всі господарюючі суб'єкти незалежно від форми власності, які використовують найману працю. Відповідно до розрахунку сума відпрацьованих Інвалідами місяців становить 31, що дорівнює створенню 3-х робочих місць.

Таким чином, створено 3 робочі місця для працевлаштування інвалідів і отже невиконання 4% нормативу складає 3 робочі місця; річний фонд оплати праці за 2005 рік - 349,7 тис. грн. Середньорічна заробітна плата одного працюючого становить 2 185.63 грн., що підлягають перерахуванню до Державного бюджету за 3 нестворені робочі місця - 6 556,89 грн.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314 (314-95-п) . на підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштування інваліді її, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, що, в свою чергу, не було виконано СТОВ "Головеньківське". Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 року (z0464-98) затверджена форма статистичної звітності № 3-ГІН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач не звертався до районного центру зайнятості із запитом про направлення інвалідів для працевлаштування у 2005 році на вакантні робочі місця, а також не подавав звіт форми №3-ПН.

Не можна прийняти до уваги твердження відповідача, що за 2005 рік ним виконано норматив по створенню робочих місць для інвалідів, тому що на підприємстві працювало 6-ть інвалідів, оскільки відповідно до ч.2 п.3.1 Інструкції, для визначення чисельності працівників підприємства, установи, організації за будь-який період недостатньо мати чисельність працівників на дату - на початок або кінець звітного періоду, оскільки в цих показниках не враховуються зміни, що відбулися протягом розглянутого періоду.

Відповідно до п.3.3.3 зазначеної Інструкції середньооблікова чисельність працівників за період з початку року ( у тому числі за рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто на 12.

Щодо твердження відповідача про те, що протягом 2005 року інваліди, які проживають у селі Головеньки до центру зайнятості не звертались і на обліку не перебували, то необхідно зазначити, що, якщо державні органи, на які покладено обов'язок працевлаштування інвалідів, не направляють інвалідів на працевлаштування до підприємства відповідача, то він не звільняється від обов'язку створити робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Крім того, заяви від інвалідів, які за повідомленням відповідача знаходились на зберіганні у Борзнянському районному архіві, не є документами у відповідності до вимог ст.ст. 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на підтвердження виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не було виконано 4% норматив, який складає З робочі місця, тому є підстави для покладення на нього відповідальності щодо сплати штрафних санкцій у розмірі 6 556),89 гри., виходячи з положень ст. 218 ГК України, оскільки відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Головеньківське" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Чернігівської області від 07 вересня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного Господарського суду від 21 листопада 2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.