Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у

складі:

головуючого:

Смоковича М.І.

суддів:

Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А.

Мироненка О.В.

Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну

скаргу

ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду

м.Києва від 26 січня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва

від 25 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до прокурора м.

Києва про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити

дії, -

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокурора м. Києва про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 26 січня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 25 жовтня 2007 року постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 26 січня 2007 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення судів та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що позивач 27.07.2006 року звернувся з листом до прокурора м.Києва, в якому просив у встановленому порядку розглянути передані департаменту внутрішньої безпеки Управління в м. Києві матеріали стосовно корупційності діянь заступника начальника ГУМВС України в м. Києві - Даниленко А.В.

Прокурором м. Києва вищезазначений лист з доданими до нього матеріалами був спрямований для перевірки і прийняття рішення до прокуратури Шевченківського району м.Києва, із зобов'язанням останньої повідомити заявника щодо наслідків перевірки, про що ОСОБА_1 було повідомлено листом від 02.08.2006 року за №04/2-р.

08.08.2006 року ОСОБА_1 звернувся зі зверненням до Генеральної прокуратури України, в якому просив передати його попередній лист з доданими до нього доказами для розгляду до прокуратури відповідного рівня.

Генеральною прокуратурою України таке звернення було передано до прокуратури м.Києва, яка, в свою чергу, надіслала його до прокуратури Шевченківського району м.Києва з повідомленням про це заявника.

За наслідком розгляду вищезазначеного звернення відповідь позивачу була надана прокуратурою Шевченківського району м.Києва 21.08.2006 року.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, при цьому якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, встановлюється необхідний термін для його розгляду, однак загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Згідно з пунктом 3.2 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року N 9 (v0009900-05) , по кожному зверненню в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій:

- прийнято до розгляду;

- передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури;

- направлено до іншого відомства.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідач приділив належну увагу зверненням позивача, зокрема, надавав відповідь, у якій проінформували позивача про вжиті заходи щодо практичної реалізації порушених в зверненнях питань, тобто діяв правомірно та в межах повноважень, а, отже, у суду були відсутні правові підстави для визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання його вчинити дії, які зазначені в позові.

Враховуючи те, що предметом спору є дії та бездіяльність лише прокурора м.Києва, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що при виконанні службових обов'язків прокурор м.Києва діяв відповідно до вимог чинного законодавства і права заявника такими його діями порушені не були.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 26 січня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 25 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до прокурора м. Києва про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.