Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

У лютому 2006 року прокурор Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська звернувся з позовом до Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів про зобов’язання відповідача здійснити заходи по залученню ДКВКП "Металопласт" до сплати земельного податку, а саме: перевірки наявності по вул. Артільна, 10 споруд та будівель, які знаходяться на земельних ділянках земельного фонду м.Дніпропетровська; розрахувати розмір земельної ділянки, на якій розташовані будівлі та споруди ДКВКП "Металопласт"; здійснити оцінку вартості земельної ділянки з метою визначення плати за землю відповідно до Закону України "Про плату за землю надати ДКВКП "Металопласт" дані земельного кадастру для сплати земельного податку за 2003-2006рр.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2006р., в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального права скаржник ставить питання про скасування постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2006р. та ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2006р. та просить направити справу на новий розгляд.

Так, скаржник зазначає, що об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває, у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990року №561-XIІ при передачі підприємствам, установам і організаціям будівель та споруд іншим підприємствам, установам та організаціям разом з цими об’єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться будівлі і споруди. Отже, судами при розгляді справи проігноровано приписи ст.ст. 2, 5 Закону України "Про плату за землю" від 19.09.96р. № 378/96ВР щодо платного використання землі в Україні.

В наданих Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів запереченнях зазначено, що рішення судів винесені з додержанням норм матеріального права, а посилання скаржника на ст. 30 Земельного кодексу України є необґрунтованим, оскільки наведені норми взагалі не мають відношення до вирішення справи по суті та відсутні будь-які підстави щодо їх застосування.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.12.2005 року ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська звернулась з листом за № 23655/10/15-3 до Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів, в якому пропонувалося порушити питання про залучення до оподаткування земельним податком ДКВКП "Металопласт", а саме надати інформацію про наявність земельної ділянки у третьої особи, її грошову оцінку, документа що посвідчує право власності або користування нею.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками попередніх інстанцій стосовно відмови в задоволенні позовних вимог оскільки зазначені вимоги не відносяться до компетенції відповідача.

Згідно ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло привезти до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного судами винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська відхилити, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2006р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Направляємо копію ухвали від 27.01.2009 року за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.06р. та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2006р. по справі №А37/63 за позовом Прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська до Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів, третя особа - Дніпропетровське колективне виробничо комерційне підприємство "Металопласт" про зобов’язання вчинити певні дії.