Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

У березні 2006 року Релігійна громада Української православної церкви звернулась з позовом до Рівненської обласної державної адміністрації про визнання незаконним розпорядження № 265 від 16.06.2005 року "Про передачу культової будівлі – Свято-Михайлівської церкви в с. Милятин Острозького району".

Постановою Господарського суду Рівненської області від 21.07.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів Рівненська обласна державна адміністрація та Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України.

У касаційних скаргах, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржники ставлять питання про скасування постанови Господарського суду Рівненської області від 21.07.2006 року та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року та просять прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Так, Рівненська обласна державна адміністрація зазначає, що спірне розпорядження видано на підставі ст.ст. 19, 35, 119 Конституції України, ст. 25 Закону України "Про місцеві державні адміністрації"", ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", а отже підстав для його скасування немає.

Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату в касаційні скарзі також вказує, що позивачем був пропущений строк звернення до адміністративного суду, а тому у позові має бути відмовлено.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що культова будівля - Свято-Михайлівська церква в с. Милятин була передана у безоплатне користування релігійній громаді Української Православної Церкви відповідно до рішення виконавчого комітету Рівненської обласної Ради народних депутатів від 25.09.1991 року за № 173. Тим же рішеннями було зареєстровано Статут релігійної громади УПЦ с. Милятин.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням виконавчого комітету Ровенської обласної Ради народних депутатів від 25.09.1991 р. за №173 "Про реєстрацію статутів релігійних громад та передачу культових будівель" зареєстровано Статут релігійної громади Української православної церкви в с. Милятин Острозького району та передано у безоплатне користування культову будівлю – Свято-Михайлівську церкву, яка знаходиться в с. Милятин Острозького району.

На підставі вищезазначеного рішення облвиконкому та відповідно до охоронного договору, укладеного між релігійною громадою УПЦ та управлінням архітектури та містобудування Рівненської обласної ради релігійна громада УПЦ с. Милятин користується Свято-Михайлівською церквою.

Рішенням Милятинської сільської ради від 29.03.2004 року за № 53, громаді Свято-Михайлівської Української православної церкви с. Милятин було надано дозвіл на складання проекту передачі землі в оренду громаді Свято-Михайлівської УПЦ с. Милятин загальною площею 0,70 га для обслуговування будівлі церкви, житлової та господарських споруд.

16.06.2005 року Головою Рівненської обласної державної адміністрації було прийнято розпорядження "Про передачу культової будівлі –Свято-Михайлівської церкви в с. Миля тин Острозького району" за № 265, відповідно до якого культова будівля – Свято-Михайлівська церква в с. Милятин Острозького району - безоплатно передана у безоплатне користування релігійній громаді Свято-Михайлівської парафії Рівненської єпархії Української православної церкви-Київський патріархат с. Милятин.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій закріплені в статті 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", серед яких не передбачено право голови облдержадміністрації одноособового скасування (відміни) колишніх актів колегіальних виконавчих органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. В разі ж невідповідності актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування Конституції та законам України, останні визнаються незаконними в судовому порядку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що відповідачем зазначене дотримано та враховано не було, в результаті чого неправомірно та без належних на те підстав і було прийнято оспорюване розпорядження.

Як вірно зазначено судами, позивач звернувся до господарського суду з адміністративним позовом (в порядку адміністративного судочинства) у березні 2006 року. Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, який набрав чинності з 01.09.2005 року, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, а отже позивачем не були пропущені строки звернення до суду.

Згідно ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло привезти до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного судами винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційні скарги Рівненської обласної державної адміністрації та Релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату відхилити, а постанову Господарського суду Рівненської області від 21.07.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.