Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Панченка О.Н.

Панченка О.І.

Весельської Т.Ф.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про визнання права на звільнення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 січня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 квітня 2007 року,

У червня 2006 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про визнання права на звільнення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Просив визнати дії відповідача незаконними, оскільки відповідач не вніс в загальну базу даних індивідуальні відомості про позивача, як СПД, зобов’язати ввести в загальну базу даних вказані відомості за період 2003-2005 роки згідно форми "Індані", які здавалися ним відповідачу за зазначений період.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 січня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 24 квітня 2007 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивачем, як фізичною особою - суб"єктом підприємницької діяльності надавались до Управління Пенсійного Фонду України в Деснянському районі м. Чернігова 12 січня 2004 року комплект первинної звітності за 2003 рік, 16 лютого 2005 року направлено по пошті комплекс звітності за 2004 рік та 14лютого 2006 року –комплект звітності за 2005 рік.

Відповідно до п.8 "Порядку формування та подання органам Пенсійного Фонду України відомостей, що використовуються в системі загальнообов"язкового державного пенсійного страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 липня 2004 року №7-6, суб"єкт підприємницької діяльності під час формування документу "Індивідуальні відомості про застраховану особу"(ІНДАНІ), а саме реквізиту "Сума нарахованої заробітної., плати (доходу)"та "Сума нарахованої заробітної плати(доходу), що враховується для обчислення пенсії", не зазначає сум, оскільки вони розраховуються програмно пропорційно до сум сплачених страхових внесків.

Із індивідуальних відомостей на застраховану особу Форми "ІНДАНІ"вбачається, що позивачем в графах "Сума нарахованої заробітної плати(доходу)"та "Сума нарахованої заробітної плати{доходу), що враховується для обчислення пенсії""вказані суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), які згідно Указу Президента №746/99 (746/99) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва'є доходом ОСОБА_1, як фізичної особи –суб'єкта підприємницької діяльності і не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що вказані суми не є заробітною платою (грошовим забезпеченням) позивача і з них страхові внески позивачем до пенсійного фонду не сплачувались.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 січня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.