22а-18887/08 Про стягнення суми господарських санкцій та пені - 20.08.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до ПП ІНФОРМАЦІЯ_1" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені. Позовні вимоги вмотивовані тим, що, не виконуючи вимоги ст. ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач не забезпечив встановленого нормативу одного робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда, тому в строк до 15.04.2008 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 2286,67 грн. та пеню у розмірі 169,28 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року в позові відмовлено. Постанова мотивована наступним. З аналізу положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) вбачається, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст. 18 Закону, якою встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" (875-12) , а саме створено робоче місце для інваліда, підприємство повідомляло Хмельницький міський центр зайнятості та позивача письмово це, однак в 2007 році центр зайнятості та позивач на підприємство інвалідів для працевлаштування не направляли, доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача, позивачем не були представлені і у справі відсутні. Крім того, як вбачається зі змісту ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в Законі (875-12) не передбачено спеціальних повноважень органів Фонду соціального захисту інвалідів приймати рішення про нарахування штрафних санкцій та пені. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відносно відповідача відсутні .

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає її незаконною та необґрунтованою, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає наступне. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно частиною першою цієї ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Відповідно до ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Стаття 20 даного Закону передбачає сплату адміністративно-господарських санкцій за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Виходячи із змісту статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підставою для звільнення від сплати адміністративно-господарських санкцій є зайняття інвалідом робочого місця, призначеного для працевлаштування інвалідів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Термін сплати санкції встановлено до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 вказаного Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.

Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Разом з тим ст. 18 Закону, встановлює обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом (436-15) , іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України п ідставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем вжито всіх передбачених законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, а саме: створено два робочих місця для працевлаштування інваліда, інформовано у встановленому порядку Хмельницький міський центр зайнятості /а.с. 5-12/ та Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів /а.с. 21/ про наявність двох вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів, тому відсутні підстави для сплати ПП ІНФОРМАЦІЯ_1" адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.