Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.11.2006

у справі № 14/174 господарського суду Кіровоградської області

за позовом відкритого акціонерного товариства "Імперія-С"

до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про скасування податкової вимоги та визнання дій протиправними

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 26.06.2006, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.11.2006, позов задоволено: визнано протиправними дії посадових осіб ДПІ у м. Кіровограді по складанню та надісланню ВАТ "Імперія-С" другої податкової вимоги від 27.04.2004 № 2/497 про обов’язок платника податків сплатити податковий борг на загальну суму 96472,92 грн та скасовано вказану податкову вимогу.

Судові рішення вмотивовані посиланням на підпункт 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та встановлену в судовому процесі обставину формування другої податкової вимоги від 27.04.2004 № 2/497 на неузгоджені суми податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та з земельного податку, стосовно яких на момент формування спірної податкової вимоги тривала процедура апеляційного узгодження /відповідно адміністративна та судова/.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Кіровограді просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативного обліку податків і неподаткових платежів, затвердженої наказом ДПА України від 02.04.1999 р. № 174 (z0304-99) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.05.1999 р. за № 304/3597 (z0304-99) , згідно з якою податкові вимоги формуються в автоматичному режимі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відкритому акціонерному товариству "Імперія-С" виставлена друга податкова вимога від 27.04.2004 № 2/497 про обов’язок цього платника податків погасити податковий борг в сумі 96472,92 грн, в тому числі 84007,11 грн - з податку на доходи фізичних осіб та 12465,81 грн- з земельного податку.

Податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 84007,11 грн та з земельного податку в сумі 12465,81 грн визначені позивачу податковими повідомленнями-рішеннями Кіровоградської ОДПІ від 28.11.2005 № 0002861730/0 та від 04.08.2005 № 0015281800/0 /у кількості 66 шт./ відповідно.

Не погодившись із визначенням податкових зобов’язань зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ВАТ "Імперія-С" оскаржило їх в адміністративному порядку.

Станом на дату формування другої податкової вимоги від 27.04.2004 податкові зобов’язання з зазначених платежів вважались неузгодженими, оскільки відносно податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб процедура адміністративного оскарження ще не була закінчена /платник податків 12.04.2006 звернувся до ДПА України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ № 0002861730/2/, а відносно податкового зобов’язання з земельного податку позивач після закінчення процедури адміністративного оскарження 07.04.2006 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 06.02.2006 № 0015281800/3 /у кількості 66 шт./. Про факт судового оскарження податкових повідомлень-рішень від 06.02.2006 позивач повідомив контролюючий орган листом від 07.04.2006 № 1081 /а.с. 18/.

Згідно з пунктами 5.2.3, 5.2.4, 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" заява /скарга/, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню. Платник податків зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.

Відповідач, як це випливає зі змісту касаційної скарги, не заперечує, що оскарження податкових повідомлень-рішень в процедурі адміністративного оскарження здійснювалось позивачем з дотриманням строку, встановленого підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та що позивач 07.04.2006 повідомив контролюючий орган про факт судового оскарження податкових повідомлень-рішень від 06.02.2006.

За таких встановлених обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставне виставлення позивачу спірної податкової вимоги та вчинення посадовими особами контролюючого органу дій на виконання цього відповідає правильному застосуванню наведених норм права.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.11.2006– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.