к-16186/07 Про стягнення щомісячної надбавки за безперервну військову службу - 20.01.2009 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1. на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.12.2004 та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 01.03.2005 у справі за позовом ОСОБА_1. до Бердичівського об'єднаного міського військового комісаріату про стягнення щомісячної надбавки за безперервну військову службу, -

У жовтні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Бердичівського об'єднаного міського військового комісаріату про стягнення щомісячної надбавки за безперервну військову службу.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.12.2004 у задоволенні позову ОСОБА_1. було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 01.03.2005 апеляційну скаргу ОСОБА_1. було відхилено, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.12.2004 залишено без змін.

ОСОБА_1. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.12.2004 та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 01.03.2005 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1. задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення. Указ Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003 (389/2003) "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу", передбачає право, а не обов'язок Міністра оборони України встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби.

Згідно пункту 2.4 Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року № 149 (z0411-03) виплата надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ. Крім того наказ Міністра оборони України № 149 від 26 травня 2003 року (z0411-03) передбачає, що розмір щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячі з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.

Враховуючи, що надбавка за безперервну службу виплачувалася позивачу за розпорядженнями Міністра оборони України, в межах наданої йому Указом Президента України компетенції, суди дійшли вірного висновку щодо безпідставності позову ОСОБА_1.

Крім того, суди вірно зазначили, що відповідно до частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" та пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" від 17.07.1992 року № 393 (393-92-п) включення премії до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії передбачено не було.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.12.2004 та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 01.03.2005 у справі за позовом ОСОБА_1до Бердичівського об'єднаного міського військового комісаріату про стягнення щомісячної надбавки за безперервну військову службу - без змін.