Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Гончар Л. Я.

Леонтович К. Г.

Харченка В. В.

Шкляр Л. Т.

Чалого С. Я.

розглянувши в порядку касаційного провадження в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права на перерахунок раніше призначеної пенсії, -

05.12.2005 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що він, будучи капітаном у запасі Збройних Сил СРСР з 1990 року, має право на перерахунок раніше призначеної йому пенсії з урахуванням. 40% надбавки, передбаченої Указом Президента України від 14.07.1999 року - з 01.09.1999 року, премії в розмірі 33,3% грошового забезпечення, передбаченої Положенням "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ", затвердженим наказом Міністра оборони України № 75 від 05.03.2001 року (z0251-01) - з 19.04.2002 року, 100% надбавки, передбаченої Указом Президента України від 23.02.2002 року - з 01.01.2003 року, а також щомісячної надбавки в розмірі 90% грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України №389 від 05.05.2003 року (389/2003) - з 01.05.2003 року.

Постановою Приморського районного суду від 07 липня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2006 року апеляційну скаргу позивача відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах СРСР у званні капітана і перед звільненням займав посаду начальника технічно-експлутаційної частини військової частини польової пошти 05039,3 ГВ.

На підставі наказу Головнокомандуючого військово-повітряними силами за № 01007 від 03.08 1990 року позивач був звільнений у запас за ст.59 п."а" - за віком, а наказом командира військової частини польова пошта 05039 за № 203 від 08.09.1990 року - його було виключено із списків і особового складу частини.

Перед звільненням позивачу виплачувалися наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його позову, суди вірно виходили з того, що при проходженні служби надбавки у розмірах 40%, 90% і 100%, передбачені Указами Президента України від 14.07.1999 року, 05.05.2003 року, 23.02.2002 року, та премію в розмірі 33,3% він не отримував, у зв'язку з чим право на них не придбав, тому що при розрахунку йому пенсії значені надбавки та премія не були передбачені законодавством України.

Так, відповідно до ч.3 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх сил і деяких цих осіб" (у редакції Закону України від 15.06.2004 року "Про внесення змін до статті 43 Закону раїни "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх сил і деяких інших осіб", що вступив у силу 01.01.2005 року), особам офіцерського складу, прапорщикам, а також особам, що мають право на пенсію, згідно Закону про пенсії військових, пенсії нараховуються виходячи з розміру грошового забезпечення по штатній посаді перед звільненням з урахуванням відповідних окладів за посадою. Військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), і премії в розмірах, встановлених законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Таким чином, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 представника позивача ОСОБА_1 відхилити, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.