Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І. (доповідач), Лиски Т.О.,

Панченка О.І., Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку та зобов'язання видати державний акт на право приватної власності на землю, -

У липні 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, мотивуючи це тим, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок, який знаходиться за вказаною адресою і вона відкрито і безперешкодно користується вказаною земельною ділянкою, однак відповідач без належних на те підстав надав їй земельну ділянку площею лише 800 кв.м.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2004 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2005 року це судове рішення скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2007 року вказану скаргу разом із матеріалами справи на підставі ч.ч. 7, 10 Прикінцевих та перехідних положень КАС України (2747-15) передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Колегія суддів вважає, що касаційне провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом ст. 3 цього ж Кодексу справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

З матеріалів справи видно, що предметом даного спору є визнання права на конкретну земельну ділянку та спонукання відповідача здійснити певні дії, з якими пов'язано набуття АДРЕСА_1 права приватної власності на земельну ділянку.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міської ради щодо розпорядження землями територіальних громад, при цьому міська рада згідно із цією правовою нормою має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Із наведеного випливає, що при здійсненні повноважень власника землі міська рада є не суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини першої статті 17 КАС України, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовано на реалізацію свого права розпоряджатися землею.

Як вже зазначалось, предметом спору є рішення, прийняте з питань землекористування, на підставі невідповідності його вимогам закону та визнання права власності на земельну ділянку.

У відносинах, які склалися між сторонами, міська рада як власник землі була вільною у виборі суб'єкта при наданні йому права власності у встановленому законом порядку, в цих відносинах не здійснювала владних управлінських функцій та не виступала як суб'єкт владних повноважень.

Таким чином, між сторонами у справі існує спір про право, що в свою чергу виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Зазначення Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації у якості відповідачів не змінювало правову природу спірних відносин та не робило цей спір публічно-правовим.

Отже, дана справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), яке наведене у п.1 ч.1 ст. 3 КАС України і компетенція адміністративних судів, встановлена ст.17 Кодексу, на цей спір не поширюється, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що зазначені як відповідачі.

За таких обставин касаційне провадження у справі повинно бути закрито, а справа повернута за належністю до апеляційного суду Донецької області, як суду касаційної інстанції у цивільних справах згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року N 697-V (697-16) .

Керуючись ст.ст. 218, 221, 222, 223, 230 КАС України, суд, -

Закрити провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2005 року по справі № 2-7723/04 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку та зобов'язання видати державний акт на право приватної власності на землю.

Справу направити за належністю до апеляційного суду Донецької області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.