К-17489/07 Про зобов’язання передати в оренду земельні ділянки - 15.01.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за касаційною скаргою Одеської міської ради на постанову господарського суду Одеської області від 05.02.2007р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2007р. у справі за позовом Фірма "Емералд"-товариство з обмеженою відповідальністю до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, Одеської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті Україні по земельних ресурсах", за участю третьої особи - Одеської міської ради про зобов’язання вчинити певні дії,-

У листопаді 2006 року Фірма "Емералд"-товариство з обмеженою відповідальністю звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, Одеської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті Україні по земельних ресурсах", за участю третьої особи - Одеської міської ради про зобов'язання Овідіопольської районної державної адміністрації передати в оренду позивачеві дві земельні ділянки площею 2232 кв.м. та 5682,48 кв.м., що розташовані на землях Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, а фактично знаходяться за адресою: м. Одеса проспект Маршала Жукова, 2; а також про зобов'язання Одеської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" зареєструвати у Державному земельному кадастрі договори оренди земельних ділянок площею 2232 кв.м. та 5682,48 кв.м., розташованих на землях Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Позовні вимоги обґрунтовані розташуванням на спірних земельних ділянках об’єктів нерухомості, що належать позивачеві на праві приватної власності відповідно до свідоцтв про право власності від 19.11.2003р. та від 24.03.2005р., а також відмовою Овідіопольської райдержадміністрації Одеської області передати Фірмі "Емералд" в оренду дві земельні ділянки площею 2232 кв.м. та 5682,48 кв.м., на яких знаходяться вказані споруди. Відповідач при цьому посилається на п. 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , а також на те, що спірні земельні ділянки фактично розташовані в межах м. Одеси, а тому вирішення цього питання відноситься не до компетенції Овідіопольської райдержадміністрації, а до компетенції Одеської міської ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги до Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах", позивач послався на ст. ст. 202, 204 Земельного кодексу України та на постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1088 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" (1088-2003-п) , пункт 3 якої встановлює, що адміністратором Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно є Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах, який здійснює його ведення.

Постановою господарського суду Одеської області від 05.02.2007р. позов задоволено. Зобов'язано Овідіопольську району державну адміністрацію Одеської області передати у встановленому чинним законодавством порядку ТОВ Фірмі "Емералд" в оренду земельні ділянки площею 2232 кв.м. та 5682,48 кв.м., які розташовані на землях Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області та фактично знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 2; зобов'язано Одеську регіональну філію ДП "Державний земельний кадастр при Державному комітеті України по земельних ресурсах" (правильна назва - Одеська регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах") здійснити державну реєстрацію укладених Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області й ТОВ Фірмою "Емералд" договорів оренди земельних ділянок площею 2 232 кв. м та 5 682,48 кв. м, розташованих на землях Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Постанова місцевого господарського суду вмотивована тим, що відповідно до ч. 1 ст. 176 Земельного кодексу України межі адміністративно - територіальних утворень посвідчуються державним актом України,а Одеська міська рада не має державного акту, який посвідчує межі земель, що належать територіальній громаді м. Одеси. Суд вказав, що спірні земельні ділянки позивач підставно вважає землями Овідіопольського району Одеської області, які не перебувають в межах міста Одеси. Суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у вирішенні питання щодо передачі спірних земельних ділянок в оренду, Овідіопольска райдержадміністрація Одеської області діяла неправомірно. Суд також вказав, що позовні вимоги про спонукання Одеської регіональної філії ДП "Державний земельний кадастр при Державному комітеті України по земельних ресурсах" здійснити державну реєстрацію в земельному кадастрі договорів оренди земельних ділянок площею 2 232 кв. м та 5 682,48 кв. м, розташованих на землях Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, є доведеними, оскільки згідно положень Закону України "Про оренду землі" (161-14) , Земельного кодексу України (2768-14) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель, Державний земельний кадастр ведеться уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2007р. частково задоволено апеляційну скаргу Одеської міської ради. Постанову господарського суду Одеської області від 05.02.2007р. в частині задоволення позову про зобов’язання Одеської регіональної філії ДП "Державний земельний кадастр при Державному комітеті України" здійснити державну реєстрацію укладених Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області та ТОВ Фірмою "Емералд" договорів оренди земельних ділянок площею 2 232 кв. м та 5 682,48 кв. м, розташованих на землях Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області – скасовано, провадження у справі в цій частині закрито в зв’язку з тим, що даний відповідач не є юридичною особою. В іншій частині постанова господарського суду Одеської області від 05.02.2007р. залишена без змін.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга Одеської міської ради, в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Фірми "Емералд", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неповне з’ясування судами обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника міської ради, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Одеської міської ради підлягає частковому задоволенню, судові рішення по справі - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.

Відповідно до пункту 29 статті 85 Конституції України та ст. 174 Земельного кодексу України рішення про встановлення та зміну меж міста за поданням відповідної обласної ради приймається Верховною Радою України. За поданням Одеської обласної ради постановою Верховної Ради України від 07.02.2002р. №3064-111 "Про зміну меж міста Одеси Одеської області", яка набула чинності з 01.03.2002р., затверджено межі міста Одеси загальною площею 16242,0га. Відповідно до ч.2ст.173 ЗК межі району, селища, міста встановлюються і змінюються за проектами землеустрою. З листа Одеського міського управління земельних ресурсів від 13.12.2006р. вбачається, що на виконання постанови Верховної Ради України "Про встановлення меж міста Одеси", до меж міста Одеси включено 1078,0га. земель Таїровської селищної ради Овідіопольського району та встановлено в натурі межі міста Одеса по суміжності з Овідіопольським районом про що складно акт від 31.08.2002р. Поворотні точки межі закріплені межовими знаками шляхом закладки 318 межових і 190 пізнавальних знаків встановленого зразка. Спору між Таїровською селищною радою, Овідіопольською районною радою та Одеською міською радою з приводу встановлення меж міста Одеса не виникало.( а.с18-23).В матеріалах справи є рішення Таїровської селищної ради №2 від 29.12.2000р., Одеської міської ради від 20.07.2001р. та Одеської обласної ради від 07.08.2001р. про визначення меж міста Одеси, які передували прийняттю постанови Верховною Радою України з цього питання. У порушення ст. 86 КАС України судами ніякої оцінки вказаним доказам та доводам відповідача і третьої особи не дано. Судом не досліджувалось рішення Одеської міської ради від 23.05.2002р. №116 "Про надання дозволу на укладання договору на виконання робіт для встановлення в натурі (на місцевості) меж міста Одеси", не витребуваний і не досліджений генеральний план міста Одеси, не перевірено яка рахується площа міста Одеси за даними земельного кадастру, не перевірено чи здійснювалась передача земель з балансу районів на баланс міста.

Обґрунтовуючи свої висновки, суд послався на приписи ч.1 ст.120 ЗК України відповідно до якої до особи, яка придбала будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені. Зважаючи на те, що позивачеві належать на праві власності об’єкти нерухомості, суд визнав його вимоги підставними. Разом з тим, судом не було враховано, що свідоцтва про право власності на об’єкти нерухомості видавались позивачеві на підставі розпоряджень Київської районної адміністрації Одеської міської ради. Вказані об’єкти рахуються розташованими у м. Одесі по проспекту Маршала Жукова,2. ( а.с 6-8). Судом також не досліджувались правовстановлюючі документи на землекористування спірними земельними ділянками.

Відповідно до ч.3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, що ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При ухваленні рішень у даній справі суди не встановили всіх фактичних обставин, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, а тому вони не можуть вважатися законними й обгрунтованими.

Враховуючи, що касаційна інстанція відповідно до вимог ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вбачає за необхідне судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.