Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О., Сергейчука О.А., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільського комунального підприємства комунальних мереж "Тернопільтеплокомуненерго",

на рішення господарського суду Тернопільської області від 28 серпня 2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006р.

у справі №8/240-2761

за позовом Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції,

до Тернопільського комунального підприємства комунальних мереж "Тернопільтеплокомуненерго",

про стягнення податкового боргу, -

У липні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 31927,58грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно на Закону України "Про порядок погашения зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", акта перевірки № 83/102/17-303 від 28.03.2006р., акта перевірки №9312/23-122/03353590 від 12.04.2006р. та картки особових рахунків платника податків на особовому рахунку відповідача рахується податковий борг в сумі 31927,58грн., який добровільному порядку не сплачено.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 28 серпня 2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006 р. позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що скасованим рішенням Тернопільської ОДПІ "Про результати розгляду скарги" від 09.06.2006р. №1/632 підтверджено правомірність нарахування відповідачу пені в сумі 31927,58грн. за несвоєчасне перерахування ним до бюджету податку з доходів фізичних осіб і вважається, згідно з вимогами п.1.2, 1.21, 1.3 ст. 3, ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.п.19.2 ст.19, п.п.20.3.2, п.20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковим боргом, який підлягає сплаті до Державного бюджету України.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій Тернопільське комунальне підприємство комунальних мереж "Тернопільтеплокомуненерго" звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Тернопільською ОДПІ здійснено перевірку щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства Тернопільським комунальним підприємством комунальних мереж "Тернопільтеплокомуненерго" за період з 01.10.2004р. по 31.12.2005р., за результатами якої складено акт №9312/23-122/03353590 від 12.04.2006р..

Перевіркою встановлено факт порушення підприємством податкового законодавства, а саме п.п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних ociб", внаслідок чого нараховано пеню в сумі 31927,58грн..

Рішенням Тернопільської ОДПІ від 09.06.2006р. за №35170/7/24-0135 "Про результати розгляду скарги" податковим органом скасовано першу податкову вимогу від 04.05.2006р. за №1/632, направлену віповідачу з порушенням вимог ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Даним рішенням також підтверджено правомірність нарахування підприємству пені в сумі 31927,58грн. за несвоєчасне перерахування ним до бюджету податку з доходів фізичних ociб, що не заперечується самим відповідачем i вважається, згідно вимог п. 1.2, 1.21, 1.3 ст.1, ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.п.20.3.2, п.20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковим боргом.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Згідно пп.20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у paзi, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку – утримувач таких доходів звільняється від обов’язків погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Тернопільського комунального підприємства комунальних мереж "Тернопільтеплокомуненерго" – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 28 серпня 2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.