Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О., Сергейчука О.А., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова

на постанову господарського суду Харківської області від 06 листопада 2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 24 січня 2007р.

у справі №АС-04/460-06

за позовом Харківської митниці

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова,

третя особа без самостійних вимог Управління Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців,

про зобов’язання прийняти рішення,-

У лютому 2006р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 31.10.2006р., поставлено питання про зобов’язання ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова прийняти рішення про визнання безнадійним податкового боргу ТОВ "Харківриба", що утворився в результаті несплати вказаним підприємством суми податкового зобов’язання на підставі проведення реєстраційних дій щодо припинення ТОВ "Харківриба".

Позовні вимоги мотивовано тим, що отримання податковим органом довідки органу державної реєстрації №1480000074 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення реєстраційних дій припинення ТОВ "Харківриба" в результаті ліквідації цього підприємства, податкоий орган неправомірно відмовив у прийнятті рішення про списання податкового боргу ТОВ "Харківриба" по узгодженій з Харківською митницею сумі податкових зобов’язань.

Постановою господарського суду Харківської області від 06 листопада 2006р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду

від 24 січня 2007р. позовні вимоги були задоволені. Судові витрати в сумі 3,40 грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що Закон України "Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб – підприємців" (755-15) визначає, що органи державної реєстрації приймають не рішення про скасування державної реєстрації, а вносять запис до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців. Отже, факт надання витягу або довідки з цього реєстру з моменту набрання чинності вказаним Законом за правовими наслідками є тотожним прийняттю органом державної реєстрації відповідного рішення. Тому наданий позивачем витяг з Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб – підприємців є підставою для податкового органу для визнання відповідного боргу безнадійним.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Згідно з довідкою від 30.11.2005р. №1480000074 до ЄДРПОУ внесено запис про рішення засновників щодо припинення юридичної особи ТОВ "Харківриба" в результаті її ліквідації.

22.12.2005р. перший заступник начальника Харківської митниці направляючи оригінал довідки ЄДРПОУ №1480000074 із записом про здійснення державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ "Харківриба" звернувся із листом до в.о. начальника ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова із зверненням про прийняття рішення щодо визнання податкового боргу ТОВ "Харківриба" безнадійним для подальшого списання боргових зобов’язань.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова відповідно до листа №3165/10/24-014 від 31.05.2006р. повідомила першого заступника начальника Харківської митниці про те, що податковий орган приймає рішення про визнання податкового боргу безнадійним за зверненням контролюючого органу, яке подається разом з одним із документів зазначених у пункті 3 Порядку списання непогашених податкових зобов’язань або податкового боргу після ліквідації платника податків, затвердженого Постановою КМУ від 25.07.2002р. №1056 (1056-2002-п) , а саме: рішенням органу державної реєстрації про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності або його філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу. За відсутністю переліку документів вказаного у п.3 Порядку списання непогашених податкових зобов’язань або податкового боргу після ліквідації платника податків переліку документів податковий орган відмовився прийняти рішення іро визнання податкового боргу безнадійним.

За загальним правилом відповідно до 12.3 ст. 12 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли внаслідок ліквідації платника податків або скасування реєстрації фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності частина його податкових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною у зв'язку з недостатністю його активів, така частина погашається за рахунок активів засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника податків згідно із законодавством, у межах повної або додаткової відповідальності, а в разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи - за рахунок юридичної особи, незалежно від того, чи є вона платником податку, збору (обов'язкового платежу), стосовно якого виникло податкове зобов'язання або виник податковий борг таких філій, відділення, іншого відокремленого підрозділу.

В інших випадках податкові зобов'язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації платника податків, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пункт 3 Порядку списання непогашених податкових зобов’язань або податкового боргу після ліквідації платника податків, затвердженого

постановою КМУ від 25.07.2002р. №1056 (1056-2002-п) передбачає, що податковий борг визнається безнадійним для подальшого його списання рішенням податкового органу, оформленим відповідно з додатком 1, яке приймається на підставі, зокрема, рішення органу державної реєстрації про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності або його філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу (платника податків).

Пунктом 4 Порядку визначено, що у разі, коли контролюючий орган не є податковим органом, рішення про визнання податкового боргу безнадійним приймається податковим органом за зверненням контролюючого органу.

Згідно з п. 6 означеного Порядку на підставі рішення про визнання податкового боргу безнадійним керівник контролюючого органу (його заступник) приймає рішення про списання такого податкового боргу.

На час прийняття Порядку правовідносини зі створення та ліквідації суб’єктів підприємницької діяльності регулювалися Законами України "Про підприємництво" (698-12) та "Про підприємства в Україні" (698-12) .

Статтею 8 Закону України "Про підприємництво" визначалось, що органом, який здійснює державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, є виконавчий комітет відповідної ради. Ця стаття передбачала можливість скасування державної реєстрації за рішенням органу державної реєстрації у випадках, встановлених Законом.

З 01.01.2004р. відповідно до п.2 Прикінцевих положень Господарського кодексу України (436-15) втратили чинність закони України "Про підприємництво" (698-12) та "Про підприємства в Україні" (698-12) .

01.07.2004р. набрав чинності Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" (755-15) , який є основним нормативно-правовим актом, що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб – підприємців. Вказаний Закон не містить такого терміну як "рішення органу державної реєстрації про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності" та не регламентує процесу, подібного за свою суттю прийняттю рішення про скасування державної реєстрації, який би завершувався окремими документом у вигляді рішення про припинення (скасування) державної реєстрації, а здійснює при припиненні підприємства дію у вигляді внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Отже, пункт 3 Порядку списання непогашених податкових зобов’язань або податкового боргу після ліквідації платника податків, затвердженого

постановою КМУ від 25.07.2002р. №1056 (1056-2002-п) суперечить Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" (755-15) .

Відповідно до ч.1 ст.4 вказаного закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною другою означеної статті визначено, що порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема,оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

Згідно з п.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

За таких обстави колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судові рішення попередніх судових інстанцій були прийняті у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 06 листопада 2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 24 січня 2007р.– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.