Головуючий в 1 інстанції - Наумова І.М.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

приміщення суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:

Постановою Ровеньківського міського суду Донецької області від 16 квітня 2009 року у справі № 2а-330/09/1224 позов був задоволений частково, в наслідок чого, визнані дії управління праці та соціального захисту населення щодо відмови в донарахуванні та виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 16.07.2007 року по 31.12.2007 року неправомірними; стягнуто з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача недоплачену суму щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 16.07.2007 року по 31.12.2007 року, в розмірі 1821 грн.07 коп.; в решті вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, сторони подали апеляційні скарги. Позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. Відповідач просить скасувати постанову суду та прийняти рішення, яким відповіти в позові.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач має дитину - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження, виданого виконкомом Благівської сільської ради міста Ровеньки, Луганської області, запис акту 4.

Позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок та сплату недоотриманих коштів, які відповідач повинен був їй сплатити у зв'язку з отриманою нею допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ЗУ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) .

Відповіддю начальника управління позивачу було відмовлено з огляду на те, що допомога була виплачена згідно діючого законодавства.

Згідно довідки управління позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради по отриманню спірної допомоги з 16 липня 2007 року та отримала її у наступних розмірах: липень 2007 року - 66,60 грн.; серпень 2007 року - 132,64 грн.; вересень 2007 року - 134,45 грн.; жовтень 2007 року - 136,13 грн.; листопад 2007 р. - 140,05 грн., грудень 2007 року - 144,10 грн., з січня по грудень 2008 року - 144,10 грн. щомісяця /арк. справи 6/.

Колегія суддів вважає апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" № 2811-XII від 21 листопада 1992 року (2811-12) відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Частиною 1 статті 1 вказаного закону встановлено, громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом (2811-12) та іншими законами України.

Статтею 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" № 2811-XII від 21 листопада 1992 року (2811-12) є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.

Статтею 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом (2811-12) , встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому, колегія суддів зазначає, що за вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, Кабінету Міністрів України не делеговані.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006, № 489-V було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Таким чином, позивач має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 16 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Статтею 4 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на неправомірність висновку суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) від 28.12.2007 року № 107, який набрав чинності з 01.01.2008 року внесено зміни до частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановлених для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім*ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Визнання неконституційними законів України є виключною компетенцією Конституційного Суду України.

Внесені зміни не розглядались Конституційним Судом щодо їх конституційності, а тому частина 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" у редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI (107-17) є чинною, а дії відповідача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 рік в розмірі 144, 10 грн. щомісячно є правомірними.

Посилання позивача на правомірність застосування статті 43 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", є безпідставними, оскільки даний закон є загальним, тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми спеціального закону, яким є Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) .

Крім того, згідно статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 року № 2240-III (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі за текстом - Закон № 2240-III (2240-14) ) суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є застрахована особа, страхувальник та страховик. При цьому, страховиком є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд). За частиною 3 статті 9 вказаного закону Фонд є некомерційною самоврядною організацією.

Частиною 1 статті 19 Закону № 2240-III передбачено, що основним джерелом формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом (2240-14) .

Статтею 42 Закону № 2240-III передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 43 Закону № 2240-III передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Правління Фонду ні в 2007, ні в 2008 роках розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не встановлювало.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, починаючи з 1 січня 2007 року, не здійснює виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, страхувальники (суб'єкти господарювання) не мають права здійснювати призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за рахунок коштів Фонду та відображати ці витрати в звітності по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Застосування норми Закону № 2240-III (2240-14) до спірних відносин є безпідставним, оскільки даний Закон (2240-14) застосовується у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування. У той час як спір вирішується стосовно державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 15 Закону України "Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми", колегія суддів погоджується з відмовою судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог в цій частині. В межах Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 15 Закону України "Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми", є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні або зміненні в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону.

Колегія суддів не обґрунтованою вимогу позивача в частині стягнення моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 101 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 (v0004700-95) , при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Згідно із ст. 1173 ЦК України, шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) використання коштів на відшкодування моральної шкоди взагалі не передбачені.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивач заявила вимоги в частині стягнення моральної шкоди до неналежного відповідача, моральна шкода відшкодовується за рахунок держави (відповідним органом Державного казначейства України). Тому в задоволені позову про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційних скаргг та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційні скарги ОСОБА_1 управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради на постанову Ровеньківського міського суду Донецької області від 16 квітня 2009 року у справі № 2а-330/09/1224 - залишити без задоволення.

Постанову Ровеньківського міського суду Донецької області від 16 квітня 2009 року у справі № 2а-330/09/1224 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.