К-22969/06 Про звернення стягнення податкового боргу на активи відповідача - 28.11.2008 Прийняття

Розглянувшив судовому засіданні: касаційну скаргу Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області та касаційне подання Військового прокурора Хмельницького гарнізону

на рішення господарського суду Хмельницької області від 17 січня 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2006 року

у справі №9/6637

за позовом Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

до військової частини А 0598

за участю військового прокурора Хмельницького гарнізону

про звернення стягнення податкового боргу на активи відповідача, -

У листопаді 2005 року позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області із позовною заявою про звернення стягнення 84813,53грн. податкового боргу на активи платника податків.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що вимоги Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) поширюються на відповідача, який має в оперативному управлінні транспортні засоби і тому повинен сплачувати відповідні податки та збори.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17 січня 2006 року залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2006 року, позовні вимоги були задоволені частково: стягнуто з Військової частини А 0598 на користь Старокостянтинівської ОДПІ 61497,36 грн. податкового боргу. Судові витрати по сплаті державного мита в сумі 614,97грн. та 84,96грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладено на позивача. Позов в частині звернення стягнення 771,92 грн. залишено без розгляду.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів виходив з того, що оскільки Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) є спеціальним законом про оподаткування, його норми підлягають застосуванню і щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами; Закон України "Про збройні сили України" (1934-12) не є законом про оподаткування, не регулює правовідносини в сфері оподаткування, тому при відсутності законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як платника податку і в разі невіднесення до кола осіб, які звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, відповідач є платником такого податку в розумінні ст. 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів".

Не погоджуючись з рішеннями попередніх інстанцій до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою звернулась Старокостянтинівська ОДПІ Хмельницької області, якою поставлено питання про скасування рішень суду попередніх інстанцій в частині відмови стягнення з відповідача 22544,25грн. та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Також до суду касаційної інстанції звернувся Військовий прокурор Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі військової частини А0598 із касаційним поданням в якому поставлено питання про скасування вищезазначених рішень суду першої та апеляційної інстанцій на підставі невірного застосування норм матеріального права та неповного з’ясування обставин справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга та касаційне подання не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Відповідно до карток особового рахунку відповідача, станом на 12.12.2005р., відповідач має заборгованість перед Державним бюджетом України на загальну суму 84813,53 грн.(82482,00 грн. – заборгованість по податку з власників транспортних засобів, 2331,530грн. – заборгованість по збору за забруднення навколишнього середовища).

Відповідно до карток особового рахунку, розрахунків сум по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів підтверджено узгодження податкових зобов’язань відповідача, зокрема 17868,00 грн. по розрахунку відповідача за 2005р., 18121,58 грн. по розрахунку за 2004р., 18292,58 грн. по розрахунку за 2003р., 30059,01 грн. по розрахунку за 2002р..

Податковим органом направлялись відповідачу податкові вимоги від 10.01.2002р. №1/11 та від 15.03.2002р. №2/269. Однак відповідачем не було сплачено заборгованість по податковим зобов’язанням на загальну суму 84813,53грн..

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Згідно зі ст. 39 Закону України "Про власність" майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління. Державні установи (організації), що перебувають на державному бюджеті і можуть у випадках, передбачених законодавчими актами України, здійснювати господарську діяльність, мають право самостійно розпоряджатися доходами від такої діяльності і майном, придбаним за рахунок цих доходів. Державна установа (організація) відповідає за своїми зобов'язаннями коштами, що є в її розпорядженні. При недостатності у державної установи (організації) коштів відповідальність за її зобов'язаннями несе власник.

Частина друга ст. 14 Закону України "Про збройні сили України" визначає, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства" від 16.07.1999р. (986-14) передбачено, що установи і організації Міноборони України виключено з переліку пільгових установ і організацій, що звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими

радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.4.1 п.5.4 ст.5 означеного закону встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 цього Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Пункт 1.7. ст.1 Закону визначає, що активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Задовольняючи позов в частині стягнення 61497,36грн. суди попередніх інстанцій виходили з того, що на майно військової частини не може бути звернено стягнення в силу ст. 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних силах України" і позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення на кошти відповідача. Разом з тим, вимога щодо стягнення 22544,25грн. не є правомірною, оскільки заборгованість, що виникла до 25.11.2002р., тобто по ній закінчився передбачений ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань плаатник перед бюджетами та державними цільовими фондами" строк для стягнення податкового боргу.

За таких обстави колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судові рішення попередніх судових інстанцій були прийняті у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області та касаційне подання Військового прокурора Хмельницького гарнізону – залишити без задоволення.