Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А..

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності на житловий будинок та відшкодування моральної шкоди,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 12 грудня 2006 року, -

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Комунального підприємства "Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Ужгородське МБТІ") з позовом, в якому, уточнивши вимоги, остаточно просив зобов'язати КП "Ужгородське МБТІ" зареєструвати за ним право власності на житловий будинок № 33 по вулиці Доманинській в місті Ужгороді та стягнути моральну шкоду, заподіяну неправомірними діями.

Обґрунтовуючи позов, зазанчав, що житловий будинок № 33 по вулиці Доманинській в місті Ужгороді у липні 1989 року отримав у дар від своєї матері ОСОБА_3 Окрім того, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 березня 2005 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання за ним права власності на частину цього домоволодіння, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на будинок та про визнання недійсним договору дарування спірного домоволодіння. Отже, на його думку, рішенням суду право власності на житловий будинок фактично визнано за ним.

Посилаючись на те, що відповідач, КП "Ужгородське МБТІ" зазначене рішення суду до уваги не взяв та відмовив в реєстрації за ним права власності на будинок, просив визнати його дії протиправними та зобов'язати зареєструвати за ним право власності на спірний будинок в цілому. Окрім цього, просив стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 1000 гривень.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 12 грудня 2006 року, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги представник позивача посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначений Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 6/5 (z0066-03) ) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (z0157-02) .

Пунктом 2.1 цього Положення передбачено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Такими документами, зокрема, можуть бути рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності (пункт 10 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення).

Реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювальним документам (пункт 3.5 Положення).

У реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства ( пункт 3.3 Положення).

Судами встановлено, що на час звернення ОСОБА_1 до КП "Ужгородське МБТІ", право власності на житловий будинок № 33 по вулиці Доманинській в місті Ужгороді, було зареєстровано, окрім позивача, якому належить 4/7 спірного домоволодіння, за ОСОБА_4 (1/7 частина), ОСОБА_4 (1/7 частина), ОСОБА_4 (1/14 частина), ОСОБА_5 (1/14 частина).

Свою відмову в реєстрації права власності відповідач мотивував тим, що подане позивачем рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 березня 2005 року не є тим правовстановлювальним документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності на об'єкти нерухомості, адже його резолютивна частина не встановлює факту права власності, а лише передбачає відмову ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог щодо визнання такого права за ним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій обгрунтовано виходили з їх безпідставності, оскільки рішення про відмову ОСОБА_1 в реєстрації за ним права власності на весь житловий будинок прийнято КП "Ужгородське МБТІ" на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України і прав та законних інтересів позивача не порушують.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про очевидність визнання за ним права власності на весь житловий будинок згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 березня 2005 року та не врахування цієї обставини відповідачем, висновку судів не спростовують, оскільки відповідно до пункту 3.5 Положення реєстратору БТІ забороняється самостійне тлумачення прав.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що під час розгляду справи судами не допущено неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, а тому за правилом частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.-

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 12 грудня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.