Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2007 року

на постанову Господарського суду Херсонської області від 14.03.2007 року

по справі № 8/95-АП-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинними актів, -

Відкрите акціонерне товариство "Херсонський комбінат хлібопродуктів" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.09.2006 №0007502301/0, від 02.10.2006 № 0007502301/1, від 01.12.2006 № 0007502301/2 та №0009382301/0, від 01.02.2007 № 0007502301/2, від 02.02.2007 № 0009382302/3, якими позивачу було зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 14.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2007 року у справі № 8/95-АП-07 позов задоволено повністю. Визнано нечинними спірні податкові повідомлення-рішення.

Суди мотивували свої рішення тим, що відповідно до п. 1.14 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97) та ст. 274 Митного кодексу України, роботи, які були виконані позивачем відповідно до умов договору між ним та нерезидентом по перевалці та відвантаженню вантажів, які відправлялись на експорт є супутніми такому експорту послугами і відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону № 168/97 оподатковуються по ставці "0" від бази оподаткування.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у вересні 2006р. ДПІ у м. Херсоні здійснена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства позивачем за червень 2006 року та складено відповідний акт, в якому вказано про порушення п.3.1 ст. 3, п.п.6.1, п.п. 6.2.1 п. 6 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97), в результаті чого за червень 2006 року зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 34973 грн. та донараховано ПДВ у розмірі 537410 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 06.09.2006р. №0007502301/0 про зменшення за червень 2006р. суми бюджетного відшкодування на 34973 грн.

В результаті процедури адміністративного оскарження ДПІ у м. Херсоні було надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № 0007502301/2 від 01.12. 2006 року про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 6994 грн. 60 коп.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та нерезидентом "W.J.GREIN Ltd", Угорщина, у липні 2004 року укладено договір про надання послуг по перевалці та зберіганню зернових вантажів на експорт на судна водного транспорту, відповідно до якого позивач, як виконавець надає замовнику (нерезиденту) послуги по перевалці зернових (організація вигрузки, прийняття, розміщення, зберігання на елеваторі).

Також судами встановлено, що сторонами були виконані всі зобов'язання по договору, експорт товарів засвідчений штампом митної служби України на вантажно-митних деклараціях, відповідно до яких товари вивезені за межі митного кордону України.

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією" (п.п. 6.2.1 ст. 6 цього Закону).

Відповідно до вимог п.1.14 ст.1 Закону №168/97, супутні послуги – послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Згідно абз. 2 ст. 274 глави 48 Митного Кодексу України (92-15) від 11.07.2002р. №92-ІV зі змінами та доповненнями, до митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати: якщо вони не були раніше включені, на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетину митного кордону України.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку, що вищевказані послуги позивача містять всі ознаки супутніх експорту послуг, які відповідно до п.6.2 ст.6 Закону №168/97 оподатковуються за нульовою ставкою. Посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що навантаження, розвантаження, обробка товару будуть вважатися супутніми та оподатковуватися за нульовою ставкою за умови їх надання тим же платником, що експортує товар, відхиляється судом, оскільки закон передбачає, що "0" ставка податку застосовується при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг і не передбачає, що право на застосування "0" ставки має лише експортер товару.

Відповідно до п. 3 ст. - 220-1 КАС України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Переглядаючи судові рішення першої та апеляційної інстанції в межах касаційної скарги, відповідно до вимог частини 2 статті 220 КАС України, колегія приходить до висновку, що обставини по справі судами встановлені повно і правильно, порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну каргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2007 року та постанову Господарського суду Херсонської області від 14.03.2007 року у справі № 8/95-АП-07 залишити без змін.

Справу № 8/95-АП-07 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.