Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О., Сергейчука О.А., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по poбoтi з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 19 жовтня 2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 26 грудня 2006р.

у справі №13/297/06-АП,

за позовом Товариства з обмеженою віповідальністю "Крок Г.Т." (надалі -ТОВ "Крок Г.Т.")

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по poбoтi з великими платниками податків у м. Запоріжжі (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

У липні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Зaпopiжжi від 31.01.2006р. №0000061312/0, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток та нараховано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 352050,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що витрати з придбання продукції (товару) позивач відносив до складу валових витрат, керуючись п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який дозволяє платникам податку включати до валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці.

Постановою господарського суду 3aпopiзькoї області від 19 жовтня 2006р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26 грудня 2006р., позовні вимоги були задоволені.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позивачем не було порушено вимоги п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ним правомірно віднесено до складу валових витрат, витрати по операціях з придбання товару у ПП "Запорізька фірма "АЗОЦМ", статутні документи якого, в подальшому були визнані недійсними за рішенням суду. Крім того, судом встановлено, що відповідачем не дотримано порядок проведення перевірки, чим порушено ст.- 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій СДПІ по роботі з ВПП у м. Зaпopiжжi звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду попередніх інстанцій, представник позивача просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Крок Г.Т." з питань взаємовідносин з ПП "Запорізька фірма "АЗОЦМ" за період 2004-2005 роки, за результатами якої складений акт №4/08-02/13638750 від 20 січня 2006р..

Відповідно до висновків вказаного акта податковим органом, зокрема, встановлено, що в порушення п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат позивачем включені витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, в результаті чого підприємством завищено валові витрати за 2004 piк у cyмi 938813,07грн., у тому числі у ІІ кварталі 2004р. - 554166,66грн., у ІІІ кварталі 2004р. - 384646,41грн., що призвело до занижения податку на прибуток за 2004p. на суму 234700,00грн., в тому числі по періодах: у ІІ кварталі 2004р. - на суму 138600,00грн. та у ІІІ кварталі 2004р. на суму 96100,00грн..

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Крок Г.Т." (покупець) та ПП "Запорізька фірма "АЗОЦМ" (продавець) було укладено договір №142 від 01.06.2004р. на поставку смоли ПВХ та договір №143 від 01.06.2004р. на поставку мідної катанки, згідно яких відбулась поставка товару.

Оприбуткування мідної катанки та смоли ПВХ здійснено на підставі накладних №43 від 02.07.2004р., №48 від 19.07.2004р., №52 від 29.07.2004р., №56 від 07.08.2004р., №62 від 27.08.2004р..

Згідно iз рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2005р. визнано недійсними з моменту реєстрації (з 31.10.2003р.) установчі документи Приватного підприємства "Запорізька фірма "АЗОЦМ" (статут, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, довідка про включення до ЕДРПОУ).

На підставі вказаного вище акта СДПІ по роботі з ВПП у м. Зaпopiжжi прийнято податкове повідомлення-рішення0000001312/0 від 31.01.2006р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток та нараховані штрафні (фінансові) санкції за 2004р., в poзмipi 352050,00грн., в тому числі за основним платежем 234700,00грн. i 117350,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження, cпipне податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарги позивача - без задоволення та прийнято нові податкові повідомлення-рішення у яких сума зобов'язання залишилась незмінною.

Факт поставки товару підтверджено, які мають yci обов'язкові реквізити, які вимагаються для первинного документа i які передбачені п. 2.4 Положения про документальне забезпечення залишків у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р., а також підтверджується дійсними розрахунковими та платіжними документами. Використання цієї продукції (товару) у господарській діяльності позивача (для виробництва) не заперечується відповідачем, про що зазначено у акті перевірки.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включения певних витрат до складу валових витрат можна вважати неправомірним лише у тому разі, коли у пунктах 5.3 - 5.8 цього Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо таких витрат.

Згідно з ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 означеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведения податкового обліку.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Kpiм того, попередніми судовими інстанціями встановлено, що рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2005р. у справі №2-4275/05(22-6377) скасовано ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 29.11.2006р. і закрито провадження по справі за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-особа - виконавчий комітет Зaпopiзькoї міської ради про визнання установчих документів недійсними.

Враховуючи, що висновки відповідача в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства обґрунтовуються рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2005р., з моменту його скасування відсутні пiдcтaви для визначення податкових зобов'язань позивачу згідно iз оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Законом України "Про державну податкову службу в Украні" (509-12) передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що контролючий орган порушив вимоги ст. 11-2 Законом України "Про державну податкову службу в Украні", оскільки позивачу до початку перевірки не була надана під розписку копія наказу керівника податкового органу про проведения позапланової перевірки, що підтверджується i самим податковим органом у рішенні про результати розгляду первинної скарги №1937/10/31-25-013 від 20.03.2006р..

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по poбoтi з великими платниками податків у м. Запоріжжі - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 19 жовтня 2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 26 грудня 2006р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.