Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Бутенка В.І.,

суддів: Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,

при секретарі: Возній І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби у Франківському районі м. Львова, Першої державної нотаріальної контори про визнання недійсним виконавчого провадження та визнання нечинною заборони нотаріальної контори, -

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2007 року у відкритті провадження за вказаним адміністративним позовом було відмовлено.

Ухвалою судді апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2007 року апеляційну скаргу позивачів залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

В касаційній скарзі заявники, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам, просять ухвалу апеляційної судової інстанції скасувати.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що її було подано з пропуском передбаченого ст. 186 КАС України строку на апеляційне оскарження без подання заяви про поновлення такого строку.

Проте, з таким висновком погодитись неможливо виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 186 КАС України, про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Як видно з матеріалів справи, Франківським районним судом м. Львова копію ухвали від 16.02.2007 р. заявникам було направлено у цей же день згідно супровідного листа (а.с. 75). Зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи відсутнє.

Проте, з наданої заявником копії конверту районного суду вбачається, що зазначену ухвалу на його було відправлено лише 22.02.2007 року. То ж об'єктивно адресат не міг отримати її раніше 23.02.2007 року. З урахуванням триденного строку доставки поштової кореспонденції, встановленого Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. №1155 (1155-2002-п) , доводи касаторів про те, що копію ухвали вони отримали 24.02.2007 року слід визнати обґрунтованими. Заяву про апеляційне оскарження було подано вже 27.02.2007 року.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції щодо пропуску позивачами строку на апеляційне оскарження не ґрунтується на вимогах закону та зроблений на підставі неповно досліджених обставинах справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції були допущені порушення норм процесуального права, які призвели до ухвалення ним незаконного рішення.

За таких обставин, згідно вимог ст. 227 КАС України, оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню суду тієї ж інстанції для вирішення у відповідності із вимогами закону питання про прийняття апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 КАС України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2007 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.