Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. І.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. І.,

Сороки М. О.,

Штульмана І. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до заступника Міністра освіти і науки України Степка Михайла Филимоновича, ректора Національного гірничого університету Півняка Геннадія Григоровича про визнання дії неправомірними та інше, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2006 року, -

У травні 2005 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням змін і уточнень просила визнати відповідь від 29.06.2005 на її звернення до ректора НГУ Півняка Г.Г. та відповідь від 17.06.2005 на її звернення до заступника МОН України Степко М.Ф. наданими з порушеннями строків, передбачених ст. 20 Закону України "Про звернення громадян"; визнати відповіді вказаних посадових осіб ректорату НГУ та МОН України на її звернення впродовж квітня-травня 2005 року такими, що отримані завдяки втручанню судових органів; визнати відповідь від 29.06.2005 на її звернення до ректора НГУ Півняка Г.Г. такою, що звужує зміст і обсяг прав позивача на отримання повної вищої освіти; визнати, що заява позивача до НГУ про продовження навчання в магістратурі від 05.05.2003 була проігнорована з боку ректора НГУ Півняка Г.Г.; визнати, що нереагуванням ректора НГУ Півняка Г.Г. на заяву позивача про продовження навчання в магістратурі від 05.05.2003 у неї навмисно вкрадено два навчальних роки; визнати, що ректором НГУ Півняком Г.Г. порушені умови виконання заяви позивача щодо вступу на повну вищу освіту від 13.07.1998; встановити факт, що у 2003 році на позивача поширювалися "Умови прийому до НГУ у 2003 році", а не у 2005 році; визнати, що для відновлення порушеного права у 2003 році на позивача поширюється дія законів, які були чинними на 01.09.2003; зобов'язати заступника МОН України Степко М.Ф. та ректора НГУ Півняка Г.Г. відновити позивача у складі студентів 6 курсу вказаного університету.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2005 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2006 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії ректора НГУ Півняка Г. Г. по несвоєчасному наданню відповіді на звернення ОСОБА_1. від 14.04.2005. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі на вказані судові рішення ОСОБА_1. ставить питання про їх скасування в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ректор НГУ Півняк Г.Г. надав заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, що вимоги позивача є недоведеними і необґрунтованими, тому просив у задоволенні вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій ректора НГУ Півняка Г. Г. щодо несвоєчасного надання відповіді на звернення ОСОБА_1., суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що вказана відповідь була надана з порушенням строків, встановлених Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) .

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суди виходили з їх необґрунтованості та недоведеності.

Так, позивачем не надано до суду доказів, що відповіді посадових осіб ректорату НГУ та Міністерства освіти і науки України на звернення позивача впродовж квітня-травня 2005 року є такими, що отримані завдяки втручанню судових органів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповіді від 29.06.2005 на звернення позивача до ректора НГУ Півняка Г.Г. не вбачається звуження змісту і обсягу прав позивача на отримання повної вищої освіти.

Судами визнано встановленим факт відсутності вини в діях заступника Міністра освіти і науки України Степко М. Ф. щодо надання несвоєчасної відповіді на повторне звернення позивача в зв'язку з відсутністю можливості оплатити поштові послуги, що була викликана арештом рахунків Міністерства.

Як вбачається з матеріалів справи, задовольнити заяву позивача про навчання на освітньо-кваліфікаційному рівні магістр за заочною формою навчання не було можливості, оскільки держава у 2003 році не замовляла університету підготовку магістрів за спеціальністю "Менеджмент організацій" за заочною формою за кошти державного бюджету. ОСОБА_1. було запропоновано навчання за такою ж спеціальністю за бюджетні кошти за кваліфікаційним рівнем "Спеціаліст" (було 4 місця держзамовлення), або "Магістр", але на контрактних умовах, оскільки ліцензія дозволяє здійснити такий прийом. ОСОБА_1. на таку пропозицію не відреагувала, необхідних документів для розгляду її справи не надала.

У 2005 році до плану державного замовлення підготовки магістрів в Національному гірничому університеті було вперше виділено чотири місця зі спеціальності "Менеджмент організацій" за заочною формою навчання за бюджетні кошти, про ОСОБА_1. була повідомлена листом Міністерства освіти і науки України і Національним гірничим університетом. Однак позивач знову не надала до приймальної комісії необхідних документів для вирішення питання про зарахування.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що дії відповідача не порушили права, свободи і законні інтереси позивача, тому обґрунтовано відмовили в решті позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.