Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М. Є.

Гончар Л. Я.

Харченка В. В.

Черпіцької Л. Т.

Чалого С. Я.

розглянувши в порядку касаційного провадження в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" про стягнення штрафних санкцій, -

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернулося до суду з позовом до ВАТ "Алчевський металургійний комбінат". про стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році у сумі 10075193 грн. 70 коп.

Постановою господарського суду Луганської області від 25 вересня 2007 року у задоволені позову було відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2007 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, листами № 01-016-311 від 04.05.2006 року, № 01-016312 від 04.05.2006 року відповідачем відповідно до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та Алчевського міського центру зайнятості було повідомлено про створення на підприємстві 650 робочих місць для працевлаштування інвалідів та вказаним установам запропоновано направляти на підприємство відповідача інвалідів для подальшого працевлаштування.

У відповідності з листом Алчевського міського центру зайнятості № 02/7-1302 від 28.08.2007 року протягом 2006 року у вказаному центрі зайнятості на обліку знаходилося 60 осіб з обмеженими фізичними можливостями, з них на підприємство відповідача працевлаштовано 6 осіб. Відмов у працевлаштуванні з боку відповідача не було.

Матеріали справи свідчать про виконання відповідачем покладеного на нього законом обов’язку щодо інформування державних установ, зокрема, державного центру зайнятості, про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році є необґрунтованою, не ґрунтується на матеріалах справи, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні заявлених позовних вимогах.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Таким чином, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову господарського суду Луганської області від 29 вересня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.