Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого - судді Сіроша М.В.

Суддів - Бим М.Є., Гончар Л.Я., Чалого С.Я., Фадєєвої Н.М.

За участю секретаря - Мудренко А.О.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області на постанову господарського суду Черкаської області від 01.02.2007р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.04.2007р. у справі за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області до ВАТ "Черкаське АТП 17162" про стягнення боргу, -

Доповідач Фадєєва Н.М.

Заявлено позов про відшкодування в регресному порядку витрат понесених позивачем на виплату страхових виплат в сумі 2 888 грн. 68 коп., пов"язаних з дорожньо-транспортної пригодою з вини водія ВАТ "Черкаське АТП 17162".

Постановою господарського суду Черкаської області від 01.02.2007р. відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.04.2007р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова господарського суду Черкаської області від 01.02.2007р. - без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 17.05.1981р. о 16 год. в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія Черкаського міжобласного підприємства магістральних сполучень № 12865, правонаступником якого ж відповідач, ОСОБА_1. в результаті якої водій Полтавської автобази "Турист" ОСОБА_2 був травмований, про що було складено акт № 2 від 11.11.1981 р. Згідно висновку ЛТЕК від 06.02.1984р. ОСОБА_2 в зв"язку з утриманою травмою втратив 50% професійної працездатності та визнаний інвалідом третьої групи внаслідок трудового каліцтва, безстроково.

В зв'язку з викладеним позивачем у відповідності з вимогами Закону за період 24.05.20004 року по 15.11.2006 року було призначено та проведено виплати щомісячних страхових сум відшкодування втраченого заробітку ОСОБА_2 на суму 2 888 грн. 68 коп., що підтверджується платіжними дорученнями.

Відмовляючи в позові управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Черкаській області в задоволенні позовних вимог господарський суд Черкаської області правильно виходив з того, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків між сторонами спору є зобов'язання, які виникають із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року (1105-14) №1105 (надалі по тексту Закон України).

Відповідно до ч.2 ст. 45 Закону України роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від "нещасних випадків.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року №1105 (надалі по тексту Закон України), Держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Статтею 45 Закону України визначено обов'язок страхувальника своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Згідно з ст. 46 Закону України передбачено, що система фінансування та джерела коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків є та здійснюється за рахунок, внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення, капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках, коштів, одержаних від стягнення відповідно до цього Закону штрафів і пені з страхувальників, штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення (80731-10) , добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Аналіз зазначених положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року (1105-14) №1105 дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо своєчасної та повної сплати в установленому порядку страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань не супроводжується його обов'язком виплати щомісячних страхових сум відшкодування втраченого заробітку ОСОБА_2 в порядку регресу.

Такий обов'язок покладається на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у відповідності до ст. 25 Закону України всі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим які передбачені ст. 21 Закону України, провадяться Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за рахунок коштів цього Фонду. Так як згідно перехідних положень Закону п.4 Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є правонаступником Фонду соціального страхування України. Тобто на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди - страхового випадку - потерпіла особа була застрахована у Фонді соціального страхування України.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник не навів інших підстав для задоволення своїх вимог, ніж були розглянуті в судовому засіданні господарським судом Черкаської області, а відтак доводи апеляційної скарги не спростовують встановленого господарським судом. З огляду на вказане, господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) " із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд. виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Таким чином, постанова місцевого господарського суду прийнята відповідно до чинного законодавства України та після повного і всебічного з'ясування всіх обставин справи, а також, висновки господарського суду викладені в оскаржуваній постанові повністю відповідають фактичним обставинам справи.

Судом рішення ухвалене з додержанням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не допущено порушень норм процесуально права при вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

В задоволенні Касаційної скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області відмовити.

Постанову господарського суду Черкаської області від 01.02.2007р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.04.2007р. у справі №11/206 а залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.