Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Панченка О.Н.

суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного контрольно - ревізійного управління України про визнання дій неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 17 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 липня 2006 року,

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного контрольно - ревізійного управління України про визнання відповіді суб'єкта владних повноважень такою, що надана з порушенням діючого законодавства України та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 04 липня 2005 року він звернувся до Контрольно-ревізійного відділу у місті Чернігові зі скаргою на дії Пенсійного фонду Деснянського району міста Чернігова, за результатами розгляду скарги позивачу була надана відповідь, якою він був незадоволений. 22 вересня 2005 року він звернувся до Головного контрольно - ревізійного управління України зі скаргою щодо порушення законодавства посадовими особами Контрольно-ревізійної служби в Чернігівській області, але не отримав належної відповіді, крім цього відповідачем безпідставно було передано зазначену скаргу на розгляд до Міністерства праці та соціальної політики України, оскільки в скарзі йшлося не лише про призначення та виплату пенсії, а і про зловживання з боку посадових осіб КРУ в Чернігівській області. Зазначає, що через бездіяльність посадових осіб Головного КРУ позивач не зміг вчасно використати можливість санаторно-курортного лікування терміном 45 днів, оскільки починаючи з 04 липня 2005 року оскаржував бездіяльність суб'єкта владних повноважень, в зв'язку з чим має право на відшкодування моральної шкоди.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 17 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12 липня 2006 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої та другої інстанцій та постановити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22 вересня 2005 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою щодо порушення законодавства посадовими особами органу державної контрольно-ревізійної служби в Чернігівській області, у якій просив провести позапланову виїзну ревізію або перевірку Пенсійного фонду, яка не передбачена в планах роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і розпочати службове розслідування або порушити кримінальну справу проти КРУ в Чернігівській області; повідомити його письмово, який в нього був середньомісячний заробіток до отримання травми в 1987 році і чому ці дані приховує і Пенсійний Фонд і КРУ в Чернігівській області; скаргу не передавати до КРУ Чернігівської області відповідно до статті - 7 Закону України "Про звернення громадян".

Зазначена скарга була отримана відповідачем 26 вересня 2005 року.

27 жовтня 2005 року позивачем було отримано відповідь Головного контрольно-ревізійного управління України щодо результатів розгляду його скарги. Скарга позивача була направлена для розгляду за належністю до Міністерства праці та соціальної політики України про що було повідомлено позивача листом від 27 жовтня 2005 року № 22-16/818.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про звернення громадян" якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що питання, які відображені у скарзі позивача від 22 вересня 2005 року надісланій позивачем до Головного КРУ України не відносяться до їх компетенції, оскільки забезпечення санаторно-курортним лікуванням до повноважень Головного контрольно-ревізійного управління України не входить. Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли вірного висновку, що скаргу ОСОБА_1 правомірно було направлено Головним КРУ України для розгляду до Міністерства праці та соціальної політики України.

Крім цього, судами попередніх інстанцій, під час розгляду адміністративного позову не було виявлено порушень з боку Головного контрольно-ревізійного управління України норм чинного законодавства при розгляді скарги ОСОБА_1 від. 22 вересня 2005року.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування чи зміни немає.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 17 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 липня 2006 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.