Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Сіроша М.В.

суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Фадєєвої Н.М., Чалого С.Я.

при секретарі: Капустинському М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області на постанову господарського суду Харківської області від 15 січня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 27 березня 2007 року у справі №АС-13/539-06 за позовом Ленінської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Харкова до Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області про визнання нечинним рішення, -

Ленінська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Харкова звернулась до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області про визнання нечинним рішення від 04 жовтня 2006 року №64 "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін".

Постановою господарського суду Харківської області від 15 січня 2007 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27 березня 2007 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі Державна інспекція з контролю за цінами в Харківській області просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу Ленінська районна СЕС просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно відповіді Державної податкової адміністрації України від 15 вересня 2003 року № 8101/5/15-2416 на запит Міністерства охорони здоров’я України, яка відповідно до підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є податковим роз’ясненням, до ціни послуг, що надаються установами й закладами державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 (1351-2003-п) , необхідно додавати ПДВ.

Однак, з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не можна з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, Державною інспекцією з контролю за цінами в Харківській області здійснено перевірку Ленінської районної СЕС з питань формування та застосування цін на платні послуги, за результатами якої складений акт № 18737.

В акті перевірки зазначено, що за період з 01.09.2005р. по 30.05.2006р. позивачем необґрунтовано одержано 17246 грн. 17 коп. за рахунок нарахування до фіксованих тарифів, затверджених Постановою КМУ від 27.08.2003р. № 1351 (1351-2003-п) , непередбаченої законодавством націнки у розмірі 20%.

На підставі зазначеного акту перевірки Інспекцією прийнято рішення від 04 жовтня 2006 року №64 "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін" та вилучено в доход державного бюджету 17246 грн. 17 коп. необґрунтовано одержаної виручки та штраф.

Статтею 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення" передбачено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 (1351-2003-п) затверджено тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

При визначені тарифів враховано витрати на розвиток закладів та установ державної санітарно-епідеміологічної служби в розмірі 10% та податок на додану вартість -20 % згідно чинного законодавства (оскільки у постанові не було зазначене протилежне).

Відповідно до статті 117 Конституції України постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання.

Частина 1 статті 10 Закону України "Про ціни та ціноутворення" передбачає, що зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до даного Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).

Відповідно до ч. 4 ст.35 Закону України "Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення" від 24.02.1994р. № 4004 оплата послуг у зазначеній сфері здійснюється за тарифами і прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.Отже, суди попередніх інстанцій ухвалюючи судові рішення безпідставно мотивували їх тим, що відповіддю Державної податкової адміністрації України від 15 вересня 2003 року № 8101/5/15-2416 в якій зазначено, що до ціни послуг, що надаються установами й закладами державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі постанови №1351 (1351-2003-п) , необхідно додавати ПДВ, оскільки Державна податкова адміністрація України, даючи відповідь, виходила з помилкового припущення про те, що до тарифів (прейскурантів), установлених постановою № 1351 (1351-2003-п) , ПДВ не включено. Крім того, відповідно до підпункту "г" підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону податкове роз’яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами в межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Таким чином, на спірні правовідносини згадана відповідь не поширюється.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем порушено вимоги чинного законодавства з питань державної дисципліни цін, то відповідачем правомірно прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Зазначена обставина відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області - задовольнити.

Скасувати постанову господарського суду Харківської області від 15 січня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 27 березня 2007 року, та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Ленінської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Харкова до Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області про визнання нечинним рішення від 04 жовтня 2006 року №64– відмовити.Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.