Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної республіки Крим від 17.10.2006р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2006р. у справі № 2-23/710-2006А

за позовом Приватного підприємства "Секансъ-Пік"

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної республіки Крим

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – не з’явились,

відповідача – Бисикало Т. А.,

Приватним підприємством "Секансъ-Пік" подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної республіки Крим від 06.10.2005р. № 0001672301/2 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 2 046 грн., в т. ч. 1 364 грн. основного платежу та 682 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0001662301/2 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 5 955 грн., в т. ч. 3 970 грн. основного платежу та 1 985 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Автономної республіки Крим від 17.10.2006р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2006р. у справі № 2-23/710-2006А позов задоволено частково: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 06.10.2005р. № 0001662301/2 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 5 955 грн., в т. ч. 3 970 грн. основного платежу та 1 985 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та податкове повідомлення-рішення від 06.10.2005р. № 0001672301/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1 856 грн., у тому числі: основний платіж – 1 344 грн., штрафні санкції – 512 грн.; в іншій частині в позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що акт перевірки містить тільки правові висновки про порушення позивачем Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та підсумкові показники без посилань на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку; дані акту перевірки про донарахування податку на прибуток в розмірі 3 970 грн. та 1 344 грн. податку на додану вартість не підтверджуються наданими первинними документами згідно висновку судово-економічної експертизи по даній справі.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову та ухвалу в частині задоволення позовних вимог, відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: пп. 5.3.9. п. п. 5.3., п. 5.7. – 5.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. п. 7.3., 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 4.1., пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4, п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"; зазначення в акті переліку усіх первинних документів, які були надані до перевірки; взяття судами до уваги лише висновку експерта.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами для прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали: акт від 25.06.2005р. № 71/23-2-8/22302954 про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002р. по 31.03.2005р. в якому зазначено, зокрема, про встановлення заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, відповідно, в сумах 3 970 грн. та 1364 грн.; рішення про результати розгляду первинної та повторної скарг.

З аналізу пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" слідує, що до складу валових витрат платника податків включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті та які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суми податку на додану вартість, отримані платником податку в звітному періоді, сплачуються до бюджету за умови позитивної різниці між загальною сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту, сформованого на підставі належним чином оформлених податкових накладних (пп. 7.2.1. п. 7.2., пп. 7.3.1. п. 7.3., пп. пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Досліджуючи фактичні обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про підтвердження позивачем правомірності формування на підставі наданих відповідних розрахункових, платіжних та документів податкового обліку складу валового доходу, валових витрат у зв’язку з чим донарахування податку на прибуток здійснене відповідачем неправомірно, а також підтвердження правильності формування складу податкового кредиту за охоплений перевіркою період в розмірі 1 344 грн. та вірне донарахування податкового зобов’язання за вказаний період в розмірі 20 грн.

Зазначені факти також повністю підтверджуються висновком судово-економічної експертизи від 03.05.2006р. № 299 по даній справі.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно до чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної республіки Крим без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної республіки Крим від 17.10.2006р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2006р. у справі № 2-23/710-2006А – без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.