Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 11.01.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 року по справі № АС-04/539-05 за позовом ЗАТ "Артес-М" до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Харківської області від 11.01.2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 року, позовні вимоги ЗАТ "Артес-М" до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001612330/0 від 25.08.005 року, № 0001612330/1 від 28.10.2005 року.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 10.04.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.02.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову в задоволені позову посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з огляду на наступне.

На підставі досліджених з дотриманням норм процесуального права доказів судами було встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001612330/0 від 25.08.2005р., яким до позивача на підставі п.1 ст. 3, п.1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" було застосовано санкції у розмірі 2583,25 грн., стали результати перевірки позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, які були відображенні в акті без номеру від 16 серпня 2005 року.

За наслідками апеляційного узгодження повідомлення-рішення № 0001612330/0 від 25.08.2005р. відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій № 0001612330/1 від 28 жовтня 2005 року, яким, однак повідомлення-рішення не скасовано.

Зокрема, в зазначеному акті перевірки податковий орган вказує на порушення ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме, на думку відповідача, позивачем була здійснена розрахункова операція по продажу товару на суму 561,65 грн. без проведення через розрахункових операцій.

Як було встановлено судами, був реалізований товар, а саме "орех 9450 ДСП укр." у кількості 3.000 та "дуб свет. ДВП 2,5 * 2,07" у кількості 1.000 на загальну суму 516,65 грн.

Зазначена операція була оформлена від імені СПД - фізичної особи ОСОБА_1 продавцем ОСОБА_2, який отримавши за товар кошти та видавши його покупцю не провів дану операцію через РРО, а кошти поклав у стіл, який орендувала СПД - фізична особа ОСОБА_1

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію № 04059510Ф0010436 від 24.12.2001 року, та договорів оренди № 9-А від 01.07.2005 року та суборенди № 6А від 01.07.2005 року, які підтверджують суборенду СПДФО ОСОБА_1частини офісних приміщень, складських приміщень та робочого місця (стіл, комп'ютер).

Зазначені договори не містять додатків, в яких би зазначалося про безпосереднє розташування робочого місця СПД - фізичної особи ОСОБА_1у офісних приміщеннях, але враховуючи, що видом господарської діяльності СПД - фізичної особи ОСОБА_1є торгівельна діяльність, то її робоче місце розташовується у торгівельному залі позивача.

Згідно актів інвентаризації від 16.08.2005 року рух по складу позивача товарів реалізованих по операції вказаній в акті відсутній.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що реалізація товару здійснювалася не на місці діяльності позивача, а за місцем діяльності СПД - фізичної особи ОСОБА_1, оформлена від її імені, а доказів отримання позивачем коштів за здійснену операцію податковим органом не надано, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявність підстав для задоволення вимог ЗАТ "Артес-М" до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0001612330/0 від 25.08.2005р. та рішення № 0001612330/0 від 25.08.2005р.

Колегія суддів касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності визначення позивачеві суми фінансових санкцій за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) податковим повідомленням-рішенням.

Так, згідно з преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (2181-14) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не є податковим зобов'язанням.

Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у ст.ст. 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-XII в редакції закону України від 18.02.1997 №77/97-ВР (77/97-ВР) (із змінами та доповненнями).

В цих статтях штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, як один із видів податків і зборів не передбачені. Тому обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності зі сплати штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не може визначатись податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), фінансові санкції застосовуються за рішенням відповідних органів державної податкової служби України.

Вище наведене свідчить про те, що у відповідача не було підстав направляти позивачу саме "податкове повідомлення-рішення" про сплату штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Такі висновки судів відповідають вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам і не спростовується доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія -

Касаційну скаргу ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 11.01.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.