Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. І.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. І.,

Сороки М. О.,

Штульмана І. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2, про визнання частково недійсним рішення та державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на гараж, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2007 року, -

У липні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2., про визнання недійсним рішення від 25.09.2003 № 30/904 в частині передачі ОСОБА_3. земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, і державного акта на право власності на вказану земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_3., а також визнання права власності на гараж, який знаходиться на цій земельній ділянці.

Оскільки позивачем ставилось питання про визнання за ним права власності на гараж, судом до участі у справі було залучено як співвідповідача Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2007 року постанова суду першої інстанції скасована, а провадження у справі закрито. Роз'яснено позивачу, що справа за його позовом підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У касаційній скарзі на вказані судові рішення ОСОБА_1. ставить питання про їх скасування в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

ОСОБА_3. надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки останні ухвалені відповідно до норм матеріального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що даний спір не є справою адміністративної юрисдикції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. звернувся до суду за захистом порушеного права власності на земельну ділянку та гараж, розташований на ній, а вимоги щодо визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є похідними від оспорюваного позивачем права власності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства і обґрунтовано закрив провадження у справі.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції обґрунтовано скасована апеляційним судом, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.