К-1450/07 Про зобов'язання інспекції зберегти за нею раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів - 18.11.2008 Прийняття

ОСОБА_1 подано позов про визнання дій Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції протиправними; зобов'язання інспекції зробити на одній із сторінок її паспорта, для особливих відміток слідуючий запис, - Має проводити будь-які платежі без ідентифікаційного номера, удостовіривши цей запис підписом керівника, гербовою мастичною печаткою інспекції; зобов'язання інспекції зберегти за нею раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів.

Підставами позову зазначені ст. ст. 24, 35, 67 Конституції України, ст. ст. 2, 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ч. 2 ст. 1, ч. 2 ст. 5 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів", відмова отримувати ідентифікаційний номер з релігійних переконань з офіційним повідомленням про це відповідача.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду від 22.09.2006р. у справі № 2 а-285/06, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.12.2006р. (справа № 22а-1155/06) відмовлено в позові повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про відмову від ідентифікаційного номера, яка за формою не відповідає вимогам законодавства, про що позивач не заперечує та пояснив, що в заяві багато пунктів для заповнення і достатньо такої заяви, яка подана; відповідач повідомив позивача про вимоги законодавства та запропонував звернутись до відділу реєстрації та обліку платників податків, однак позивач до відділу не звертався; за результатами розгляду заяви та необхідних документів посадова особа органу державної податкової служби надає заявнику довідку, яку заявник подає до органу внутрішніх справ і на підставі якої посадова особа останнього вносить відповідні відомості до паспорта.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду у новому складі суду до суду першої інстанції посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 6, 8, 22, 42, 43, 55, 67, 92, 120 Конституції України, Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) , ст. ст. 2, 5, 7, 9 КАС України.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить в її задоволенні відмовити і залишити без змін постанову та ухвалу, вважаючи їх винесеними з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього позивача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Відповідно до п. 7 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р., записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються паспортною службою.

Згідно п. 1.1. Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004р. № 602/1226 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2004р. за № 1345/9944 (z1345-04) , цей Порядок, розроблений згідно із Законом України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) та Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтва про народження", і визначає механізм та процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це орган державної податкової служби.

Пунктами 4 і 5 цього Порядку визначено, що фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою № В3 та паспорт громадянина України, а посадова особа органу внутрішніх справ при зверненні громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта розглядає цю довідку щодо повноти і правильності її заповнення та відповідності пред'явленому паспорту і в разі відсутності невідповідностей вносить на 7-9 сторінку паспорта відмітку, зміст та форму якої наведено в додатку 4.

Отже, вищенаведеними нормами Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів обов'язок унесення відміток покладено саме на органи внутрішніх справ, та встановлено послідовність дій, які має бути вчинено громадянином при відмові від ідентифікаційного номеру, форму заяви про це та перелік документів, які мають бути до такої заяви додані.

Правова позиція з даного питання також повністю підтверджується постановою Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24.06.2008р. № 08/142 у справі за скаргою ОСОБА_2 на неправомірні дії ДПІ у м. Херсоні.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

1. Залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Нікопольського міськрайонного суду від 22.09.2006р. у справі № 2 а-285/06 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.12.2006р. (справа № 22а-1155/06) - без змін.