Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку письмово провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області про визнання рішення протиправним та перерахунок пенсії, за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області на постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від 13 лютого 2007 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2007 року,-

У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області (далі - УПФ) про визнання рішення протиправним та перерахунок пенсії.

Зазначав, що є пенсіонером, пенсія призначена до 1 січня 2004 року, в період з 1 січня по 30 листопада 2004 року працював помічником начальника ДП "Ровенькиантрацит", а в липні 2006 року звернувся до пенсійного органу з заявою про перерахунок призначеної пенсії на підставі статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У проведенні перерахунку пенсії відповідач відмовив з посиланням на відсутність достатнього страхового стажу, що суперечить вимогам зазначеного Закону і порушує права позивача, а тому посилаючись на ці обставини ОСОБА_1 просив провести перерахунок пенсії з дня подачі заяви.

Постановою Ровеньківського міського суду Луганської області від 13 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2007 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі УПФ, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач є пенсіонером, пенсія призначена до 1 січня 2004 року, в період з 1 січня по 30 листопада 2004 року працював помічником начальника ДП "Ровенькиантрацит", а в липні 2006 року звернувся до пенсійного органу з заявою про перерахунок призначеної пенсії на підставі статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відмовляючи у перерахунку пенсії, УПФ виходило з відсутності достатнього періоду страхового стажу для проведення такого.

Задовольняючи позов суди, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що за наявності наведених фактів, пенсія підлягає перерахунку.

За правилами частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції на час звернення за пе рерахунком) у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Це означає, що працюючий пенсіонер має право на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку з набуттям додаткового страхового стажу. Застереження про те, що кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніше як через два роки після попереднього перерахунку означає період у два календарні роки після призначення (перерахунку) пенсії, а не два роки тривалості страхового чи трудового стажу, оскільки законними підставами для перерахунку є набуття додаткового (без визначення періоду) страхового стажу та можливим підвищенням заробітної плати після призначення пенсії.

За наведених обставин суди дійшли правильного висновку, що фактичне ототожнення відповідачем понять "два роки" з 24 місяцями страхового стажу є помилковим, а тому рішення про задоволення позову законні та обґрунтовані.

Доводи касаційної скарги непереконливі і висновків судів не спростовують, оскільки зводяться до згаданої помилки щодо ототожнення календарного та страхового періодів.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись наведеним, статтями 223, 224, 23-1 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області залишити без задоволення, а постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від 13 лютого 2007 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2007 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків і порядку, передбачених статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.