Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Мироненка О.В.,

суддів: Лиски Т.О., Панченка О.І., Мойсюка М.І., Розваляєва Т.С.,

при секретарі Мацюк Т.С.,

за участю представника відповідача Матвієвського С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за касаційною скаргою Київської регіональної митниці на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1до Київської регіональної митниці про визнання незаконною відмови у здійсненні пільгового митного оформлення транспортного засобу та зобов'язання вчинити дії, -

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним адміністративним позовом до Київської регіональної митниці (надалі - КРМ, відповідач) та Державної митної служби України, в якому просила скасувати наказ Державної митної служби України від 02 листопада 2006 року №974 про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо сплати податків і зборів при митному оформленні транспортних засобів, які ввозяться (пересилаються) в Україну працівниками дипломатичної служби, що перебували за кордоном у довготермінових відрядженнях або проходили дипломатичну службу; визнати протиправними дії КРМ з приводу заборони митного оформлення в пільговому порядку транспортного засобу "Daimlerchrysler CL 600", 2001 року випуску, зобов'язавши відповідача здійснити митне оформлення на її ім'я зазначеного транспортного засобу з наданням пільг, передбачених положеннями пункту 13 статті 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію Україну" від 13 вересня 2001 року №2681-ІІІ (надалі - Закон №2681-ІІІ (2681-14) ) та зобов'язати КРМ утриматися від дій щодо застосування до позивачки санкцій відповідно до наказу ДМС України від 12 січня 2006 року №5 "Про затвердження порядку справляння державного мита, податку на додану вартість, акцизного збору і митних зборів при митному оформленні товарів і предметів, що переміщуються громадянами через митний кордон України" та постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1997 року №65 "Про ставки митних зборів" (65-97-п) за кожний день перебування у вигляді стягнення 0, 05% від загальної митної вартості товарів та інших предметів.

В обґрунтування позову заявниця вказувала, що будучи працівником дипломатичної служби України вона з 22 вересня 2003 року по 15 червня 2006 року перебувала у довгостроковому відрядженні, що підтверджується довідкою Міністерства закордонних справ України №000791 від 17.08.2006 р. та відповідно до положень пункту 13 статті 8 Закону №2681-ІІІ, як працівник дипломатичної служби України має право па звільнення від оподаткування придбаного нею автомобіля.

Проте листом КРМ №35/1.6-26/11528 від 16.11.2006 р. їй було відмовлено у здійсненні пільгового митного оформлення транспортного засобу у зв'язку з чим скаржниця просила суд визнати таку відмову неправомірною та зобов'язати суб'єкта оскарження провести пільгове розмитнення автомобіля.

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 25 грудня 2006 року провадження у справі в частині вимог щодо скасування наказу Державної митної служби України від 02 листопада 2006 року №974 закрито у зв'язку з відмовою представника позивача від зазначених позовних вимог.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2007 року, позов ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі. Зобов'язано відповідача здійснити митне оформлення транспортного засобу позивача з наданням відповідних пільг. Також відповідача додатково зобов'язано утриматись від застосування до ОСОБА_1 санкцій у вигляді стягнення 0,05% від загальної митної вартості транспортного засобу за перебування останнього під митним контролем.

В касаційній скарзі Київська регіональна митниця, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм матеріального права, просить постановлені по справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 та визнаючи неправомірною відмову відповідача у пільговому митному оформленні автомобіля, суд першої інстанції виходив з тих міркувань, і з цим погодилась колегія суддів апеляційного суду, що позивачка виконала обов'язкові умови п.13 ст. 8 Закону №268І-ІІІ необхідні для ввезення транспортного засобу працівником дипломатичної служби на митну територію України.

Проте, з такими висновками погодитись неможливо з огляду на їх невідповідність положенням закону, який регулює спірні правовідносини.

Так, відповідно до п.13 ст. 8 Закону №268І-ІІІ, працівники дипломатичної служби дійсно звільняються від оподаткування належних їм на праві власності транспортних засобів при ввезенні їх на митну територію України, якщо вартість транспортного засобу не перевищує 50% від суми, яка виплачується цій особі у зв'язку з перебуванням у відрядженні за умови, що при поверненні в Україну після закінчення довготермінового відрядження або проходження дипломатичної служби працівник має бути власником цього транспортного засобу

Такі умови звільнення від оподаткування транспортних засобів, відповідно до ст. 252 Митного кодексу України, застосовуються лише в тому разі - коли товари, що у порядку, передбаченому законодавством України, ввозяться (пересилаються) на митну територію України працівниками дипломатичної служби закордонних дипломатичних установ України, які перебували за кордоном у довготерміновому відрядженні і повертаються в Україну після завершення цього відрядження.

Тобто, законодавець чітко визначив місце та час придбання цих товарів, а саме - під час перебування у відрядженні та за місцем здійснення дипломатичної служби.

Судами попередніх інстанцій обставина справи щодо місця придбання транспортного засобу взагалі не досліджувалась, але чітко встановлено, що право власності на автомобіль позивачка набула після закінчення відрядження - 31.08.2006 року.

Невиконання хоча б однієї з умов визначених п.13 ст. 8 Закону №268І-ІІІ є достатньою умовою для відмови у задоволенні позову.

Оскільки ОСОБА_1 автомобіль було придбано без дотримання всіх визначених законом умов, які надають право на пільгове його розмитнення, у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції не звернув у ваги на помилку у застосуванні судом норми матеріального права та залишив незаконне судове рішення в силі.

З огляду на те, що судовими інстанціями обставини справи встановлені достатньо, однак неправильно застосовані норми матеріального права, відповідно до п.9 ст. 223, ст. 229 КАС України судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 221, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці задовольнити.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2007 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1- відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.