Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргами Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2006 року, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2007 року у справі №А36/126 за позовом Приватного підприємства "Комос" до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про визнання дій щодо проведення виїзної позапланової документальної перевірки неправомірними, -

У вересні 2006 року Приватне підприємство "Комос" (надалі – ПП "Комос", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області (надалі - ДПІ у м. Дніпродзержинську, відповідач), в якому просило визнати незаконними дії ДПІ у м. Дніпродзержинську щодо проведення виїзної позапланової документальної перевірки ПП "Комос" на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003 року по 01.10.2005 року.

В обґрунтування позову заявник вказував, що 08.12.2005 року ПП "Комос" від ДПІ у м. Дніпродзержинську було отримано направлення №1597 від 05.12.2005 р. та копію наказу №290 від 25.11.2005 р. про проведення на підприємстві з 06.12.2005 р. по 12.12.2005 р. виїзної позапланової документальної перевірки щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 01.01.2003 р. по 01.10.2005 р.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем було складено акт №231/ДСК/23-108/32401285 "Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства приватним підприємством "Комос", код ЄДРПОУ 32401285 за період з 01.01.2003 р. по 30.09.2005 р.", відповідно до якого ПП "Комос" було донараховано податок на додану вартість у розмірі 564000,00 грн.

Позивач вважав, що проведення зазначеної виїзної перевірки та складання акту здійснено незаконно, з грубим порушенням діючого законодавства, оскільки її фактично було здійснено не за місцезнаходженням позивача, а за матеріалами вилученими прокуратурою м. Дніпродзержинська.

В порушення вимог ст. - 11-1 Закону України "Про державну податкову службу" позапланову перевірку податковим органом було проведено без відповідного рішення суду, а наказ начальника ДПІ у м. Дніпродзержинську №290 від 25.11.2005 р. про проведення перевірки ПП "Комос" скасовано в судовому порядку, про що свідчить постанова господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2006 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 року по справі №А36/27.

Постанову про порушення кримінальної справи №44059192, в межах якої проведено податкову перевірку ПП "Комос", скасовано постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 06.12.2005 року, залишеною без змін ухвалою судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.02.2006 року.

На підставі наведеного заявник просив позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2006 р. прийнято рішення про закриття провадження у даній справі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.2006 р. задоволено апеляційну скаргу позивача та скасовано вищезазначену ухвалу суду першої інстанції, а справу направлено до того ж суду для продовження розгляду.

За результатами розгляду справи по суті, господарським судом Дніпропетровської області 19.10.2006 року ухвалено постанову, якою позов задоволено та визнано дії Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську щодо проведення виїзної позапланової документальної перевірки ПП "Комос" незаконними.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2007 р. вказану постанову суду залишено без змін.

В касаційних скаргах ДПІ у м. Дніпродзержинську, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України (2747-15) ) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З набранням чинності Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) судове оскарження у справах про оскарження правових актів індивідуальної дії відбувається в порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України (2747-15) передбачено, що адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Таким чином, скасовуючи ухвалу господарського суду від 01.06.2006 року про закриття провадження у справі, колегія суддів апеляційного суду вірно виходила з тих міркувань, що даний спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в господарському суді за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Оцінюючи постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2006 року й ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2007 року на предмет їх відповідності нормам матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку про їх законність, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.06 у справі №А36/27, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 року скасовано наказ начальника ДПІ у м. Дніпродзержинську від 25.11.2005 року №290 про проведення позапланової виїзної перевірки.

Крім того, постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.06.2006 року у справі №2а-152-2006 р. за позовом Рогави Р.Д. до ДПІ у м. Дніпродзержинську, яка набрала законної сили 13.06.06 визнано протиправними, зокрема, дії співробітників ДПІ у м. Дніпродзержинську по проведенню позапланової документальної перевірки ПП "Комос" на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 01.01.03 по 30.09.05, складенню за її результатами акту перевірки та податкового повідомлення-рішення про стягнення податкового зобов’язання. Акт податкової перевірки від 12.12.05 №231/ДСК/23-108/32401285 – скасовано.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що оскаржувані рішення суб’єкта владних повноважень порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області – залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2006 року, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2007 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.