Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Голубєвої Г.К.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

при секретарі Остапенку Д.О.

за участю представника

позивача: Дяків Г.М.

відповідача: Семкулич Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2004 р.

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 р.

у справі № А-6/349

за позовом Центру нормативно-екологічних досліджень ВАТ "Укрнафта"

до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2004р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 р., позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001252600/0 та № 0001242600/0 від 20.05.2004 р.

ДПІ у м. Івано-Франківську подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а саме: п. 1, 2 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. 2, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п.п.17.1.7 п. 17.1 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ч. 2 ст. 101, п. 7 ст. 84 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.05.2004 р. ДПІ у м. Івано-Франківську проведено перевірку Центру нормативно-економічних досліджень ВАТ "Укрнафта" з питань своєчасності і повноти сплати до бюджету податків, зборів та інших обов’язкових платежів за період з 01.04.2001 р. по 27.04.2004 р., за результатами якого складено акт № 445/26-2-205641447 від 14.05.2004 р.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №00012526000/0 від 20.05.2004 р. про визначення позивачеві на підставі п.п.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ податкового зобов’язання - штрафу у сумі 2644,88 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001242600/0 від 20.05.2004 р. про визначення позивачеві податкового зобов’язання у розмірі 826,40 грн.

Перевіркою встановлені факти несвоєчасної спл ати узгоджених сум податкового зобов’язання по розрахунках з бюджетом з податку на прибуток за період 2001 – 2003 роки.

Визнаючи недійсними податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що розрахунки позивача з бюджетом за період з 2001-2003 роки вже були перевірені податковою інспекцією, що підтверджується актами документальних перевірок № 779/23-2-205 від 04.10.2002 р. за період з 01.05.1999 р. по 01.03.2002 р. та № 772/26-2-259 від 03.09.2003 р. за період з 01.07.2002 р. по 01.08.2003 р. Актом перевірки від 03.09.2003 р. не встановлено несвоєчасної сплати до бюджету податку на прибуток. Суди дійшли висновку, що 14.05.2004 р. мала місце повторна перевірка без дозволу вищестоящого контролюючого органу, що є порушенням вимог ст. 4 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.1998 р. № 817/98, а також була проведена перевірка за окремими зобов’язаннями перед бюджетом, що заборонено ст. 2 вказаного Указу.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними та обґрунтованими судові рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони ухвалені з порушенням норм процесуального права, на підставі неповного з’ясування обставин, які мали бути підтверджені дослідженими доказами.

Суди взагалі не надали оцінки виявленим відповідачем в ході перевірки порушенням, які зафіксовані актом перевірки, не надали правової оцінки позиції податкової інспекції, розміру нарахованих податкових зобов’язань, обмежившись лише посиланням на порушення порядку проведення перевірки, яке само по собі не є підставою для висновку про визнання неправомірним визначення платнику податків податкового зобов’язання.

Не встановили, в чому ж полягало зафіксоване актом перевірки порушення, чи дійсно воно мало місце та у якому періоді, та чи були у податкового органу підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Пославшись на те, що розрахунки позивача з бюджетом за період з 2001-2003 роки вже були перевірені податковою інспекцією, суди не дослідили, чи була предметом перевірки своєчасність сплати до бюджету податку на прибуток, визначеного спірним податковим повідомленням рішенням, у попередніх актах перевірки.

Допущені судами попередніх інстанцій вищевказані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 КАС України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази, і, в залежності від встановлених обставин, здійснити розгляд справи у відповідності із нормами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2004р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 р. скасувати, а справу направити до Івано-Франківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.