Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Державної податкової адміністрації в Одеській області на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1на неправомірні дії Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Одеській області, -

В листопаді 2003 рокуОСОБА_1. звернувся до суду зі скаргою в порядку глави 31-А ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій просив визнати незаконними дії посадових осіб Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Одеській області (далі - УПМ ДПА в Одеській області, суб'єкт оскарження) пов'язані з вилученням у нього вантажу, зобов'язавши суб'єкта оскарження повернути йому чай "Хейліс" у кількості 4580 коробів.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2004 року, скаргу ОСОБА_1. було задоволено та визнано неправомірними дії посадових осіб суб'єкта оскарження. Зобов'язано повернути скаржнику вилучений вантаж чаю "Хейліс" в кількості 4580 коробів.

В поданій касаційній скарзі ДПА в Одеській області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені по справі судові рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, щоОСОБА_1. працюючи за контрактом у суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи

ОСОБА_2., 06.11.2003 р. на підставі довіреності придбав на оптовому ринку "Чорноморський" в м. Одесі партію чаю "Хейліс" в кількості 4580 коробів на загальну суму 186045,00 грн. Відповідно до накладної №900100 від 06.11.2003 р., товарно-транспортної накладної №002090 від 06.11.2003 р., податкової накладної №1607020 від 06.11.2003 р., квитанції до касового ордеру №121 вантаж був придбаний і перевозився на законних підставах.

Під час транспортування вказаний вантаж був затриманий працівниками Роздільнянської митниці, де знаходився до вилучення співробітниками ДПА в Одеській області 13.11.2003 року після чого був переміщений в м. Одесу та переданий на зберігання ТОВ "Фірма-Сігма".

Відповідно до частини 5 статті 48 Закону України "Про власність", чинного на момент вирішення скарги, положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Виходячи з цього та з урахуванням положень, закріплених у статті - 248-1 ЦПК України 1963 року, чинного на момент розгляду скарги, згідно з якою правом на звернення до суду зі скаргою володіє саме громадянин (фізична особа), який вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової і службової особи порушено його права, свободи чи законні інтереси, судами попередніх інстанцій було правильно розглянуто дану справу за правилами глави 31-А ЦПК України 1963 (1501-06) року, оскількиОСОБА_1. не є суб'єктом підприємницької діяльності, а лише виконує дії передбачені довіреністю.

Встановивши, що суб'єктом оскарження не надано доказів щодо неправомірності володіння вилученим товаром скаржником, а надані ОСОБА_1. супроводжувальні документи на товар свідчать про законність його придбання та володіння, судами вірно кваліфіковано дії співробітників УПМ ДПА в Одеській області як неправомірні.

Відтак колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій зроблених у даній справі, оскільки такі відповідають вимогам матеріального права. Порушень норм процесуального права, які могли би призвести до неправильного вирішення справи колегією суддів не встановлено.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2004 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.