Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення грошової допомоги, за касаційними скаргами ОСОБА_1 і Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2007 року,-

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Зазначав, що йому - інваліду війни 3 групи і членам сім'ї, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) встановлені пільги по оплаті житлово-комунальних послуг. Разом з тим, відповідач зазначеного не визнає, чим порушує права, а тому посилаючись на ці обставини просив зобов'язати врахувати встановлені законом пільги та надати інформацію комунальним підприємствам міста щодо встановлених пільг.

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся з додатковим позовом до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області (далі УПСЗН) про стягнення щорічної грошової допомоги посилаючись на те, що є інвалідом 3 групи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, прирівняний до інваліда війни, а тому відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) (далі Закон) щорічно до 5 травня належить виплачувати разову грошову допомогу у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Посилаючись на те, що такі виплати у 2004-2007 роках проводилися не в повному обсязі, просив дії відповідача визнати протиправними та стягнути грошову допомоги у розмірі 8701,83 гривень.

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 вересня 2007 року позов задоволено частково, дії УПСЗН, у частині права на пільги по оплаті житлово-комунальних послуг щодо позивача і членів його сім'ї, визнані незаконними та зобов'язано відповідача надати інформацію до комунальних підприємств міста Костянтинівни Донецької області про право на зазначені пільги, у решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2007 року, постанову суду першої інстанції скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано неправомірними дії УПСЗН та стягнуто у користь позивача щорічну грошову допомогу передбачену до 5 травня за 2004 і 2007 роки у розмірі 4404,83 гривень, в решті позову відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції оскаржили в касаційному порядку сторони.

У касаційній скарзі, ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить постанову, у частині пільг по оплаті житлово-комунальних послуг і стягнення грошової допомоги за 2005-2006 роки, скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.

У касаційній скарзі, УПСЗН, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду, у частині визнання неправомірних дій і стягнення грошової допомоги за 2004 і 2007 року, скасувати та залишити в силі постанову міськрайонного суду.

Перевіривши доводи касаційних скарг, правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги УПСЗН і відхилення скарги ОСОБА_1 з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач має статус інваліда 3 групи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, прирівняний до інваліда війни, з врахуванням чого до 5 травня йому виплачувалась разова щорічна грошова допомога у розмірах: 2004 році - 130 гривень, 2005 - 2007 роках - по 270 гривень.

Відмовляючи у позові про стягнення щорічної грошової допомоги до 5 травня, міськрайонний суд виходив з того, що такі відповідачем правильно проводились у відповідності з Законом "Про державний бюджет України на 2004-2007 роки".

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення таких виплат за 2004 і 2007 роки, апеляційний суд виходив з того, що рішеннями Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (v020p710-04) та від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення статей Законів України "Про Державний бюджет на 2004, 2007 роки", якими встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі 130 гривень та відповідно 270 гривень, а тому виплата разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за ці роки повинна здійснюватись у розмірах, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Проте з висновком апеляційного суду не можна погодитись з таких підстав.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 групи виплачується разова грошова допомога у розмірах - 7 мінімальних пенсій за віком.

Однак Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) таким категоріям осіб передбачена разова допомога у розмірі 130 гривень, Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) - 270 гривень, Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) - 270 гривень, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) - 270 гривень.

Тобто в даному випадку на період виникнення зазначених спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня.

Отже для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статею 75 Конституції України (254к/96-ВР) Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) , у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

За таких підстав, в частині відмови в стягненні з відповідача суми недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2006 роки рішення судів є законними.

Що стосується 2004, 2007 років, то рішенням Конституційного суду України від 1 грудня 2004 року було визнано неконституційними положення статті 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) здійснюється інвалідам війни у розмірі 130 гривень, а рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) - пункт 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Водночас, згідно зі статею 147 Конституції України (254к/96-ВР) Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

При цьому відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України (254к/96-ВР) закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто, рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент виникнення спірних відносин, а саме дату нарахування і виплати позивачеві органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2004, 2007 роки" були діючими, а відповідно до статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, підстави для визнання дій УПСЗН неправомірними відсутні, оскільки при виплаті щорічної одноразової допомоги до 5 травня в 2004 та 2007 роках відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного і статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, у частині задоволеного позову, вважає постанову апеляційного суду скасувати і в цій частині прийняти нове рішення про відмову у позові з мотивів наведених вище.

Правильним є рішення суду апеляційної інстанції, в частині позову про право на житлово-комунальні послуги.

Зазначене право встановлюється і регулюється відповідними законами і зокрема, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , Законами України "Про державний бюджет України на відповідний рік" та іншими нормативними актами і додаткового ствердження, як того вимагає позивач у вигляді подання інформації, не вимагається. У разі порушення такого права, особа вправі звернутися до суду за його захистом. З матеріалів справи не вбачається, що УПСЗН надає житлово-комунальні послуги чи порушило право на такі, а тому підстав для задоволення позову немає.

Висновки апеляційного суду, у цій частині, відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 його висновків не спростовують, а тому підстав для скасування ухваленого рішення, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 223, 224, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційні скарги: ОСОБА_1 залишити без задоволення, а Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2007 року, у частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області у користь ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги за 2004 і 2007 роки у розмірі 4404,83 гривень, скасувати та ухвалити нову постанову, якою у позові відмовити.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2007 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.