Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Сіроша М.В.

суддів: Бим М.Є., Васильченко Н.В., Фадєєвої Н.М., Чалого С.Я.

при секретарі: Капустинському М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Східної регіональної митниці на постанову господарського суду Донецької області від 27 вересня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 13 березня 2007 року у справі №4/201а за позовом приватного підприємства "WEF-TRANS" до Донецької митниці про визнання нечинним податкового повідомлення, -

Приватне підприємство "WEF-TRANS" звернулось до суду з позовом до Донецької митниці про визнання нечинним податкового повідомлення від 22.05.2006р. № 69/19, яким митним органом донараховано позивачу ввізне митно в сумі 99387,89грн. та штрафні санкції в сумі 4969,39грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ним правомірно було здійснено митне оформлення товару (напівпричіп SCHMITZ трьохосний тентовий фургон, тип SO1 SPR 24/L – 13.62 ЕВ) за кодом товару УКТ ЗЕД - 8716 39 30 30 (ставка мита -10%), оскільки у технічній специфікації цього транспортного засобу зазначено, що напівпричіп має задні двох-стулчасті алюмінієві двері у висоту напівпричепу з двома вбудованими запірними штангами у кожній стулці, та визначив товар як тентову платформу, фургон, а не як бортовий чи бортова платформа, а тому податкове повідомлення про сплату податку на додану вартість вважає незаконним.

Постановою господарського суду Донецької області від 27 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13 березня 2007 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі Східна регіональна митниця, яка є правонаступником Донецької митниці, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Свої вимоги обґрунтовує тим, що напівпричіп SCHMITZ трьохосний тентовий фургон, тип SO1 SPR 24/L – 13.62 ЕВ має класифікуватись за кодом УКТ ЗЕД - 8716 39 30 10, як бортовий напівпричіп новий, а не як інший, оскільки заміна заднього борту дверима не дає підстави вважати його небортовим.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що з висновку авто-товарознавчої експертизи від 12.01.2007р. №31/27, вбачається що напівпричіп SCHMITZ типу SO1 SPR 24/L – 13.62 ЕВ являється сідельним напівпричепом тентовим, не призначеним для перевезення вантажу без тенту та класифікується за кодом товару УКТ ЗЕД - 8716 39 30 30.

Однак з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не можна з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наказу Держмитслужби України від 24.02.2006р. №144 комісією Держмитслужби України проведено комплексну перевірку Донецької митниці за період з 01.04.2002р. по 01.03.2006р. про що складено акт від 24.03.2006р.

В даному акті зазначено, що позивачем здійснено митне оформлення товару "Напівпричіп SCHMITZ трьохосний тентовий фургон, тип SO1 SPR 24/L – 13.62 ЕВ, новий, рік випуску 2004, за кодом згідно УКТ ЗЕД - 8716 39 30 30 (ставка мита -10%). Згідно інформації, наведеної в актах митного огляду, являє собою напівпричіп типу "фургон". Також вказано, що в сертифікаті відповідності, який було надано на вантажні напівпричепи загального призначення SCHMITZ типів SO1 та SKO24, які виготовляються серійно з 17.07.2003р. до 15.07.2008р. міститься креслення напівпричепу SCHMITZ типів SO1, з якого вбачається, що цей напівпричіп є бортовим, тобто таким, який повинен класифікуватись за кодом 8716 39 30 10 як "бортові, напівпричіп, новий" (ставка мита 20%).

На підставі зазначеного акту перевірки Донецькою митницею було прийнято податкове повідомлення від 22.05.2006р. №69/19, яким повідомлялось позивачу про те, що згідно ст.3 п.п.3.1.2 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та ст. 2 п.п. 2.1.1., 2.2.1., ст. 4 п.п.4.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) визначено суму податкового зобов'язання за платежем "ПДВ" - податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності в сумі 104357,28 грн. (в тому числі сума штрафних санкцій 4969,39 грн.).

Зазначене податкове повідомлення оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням відповідача від 20.06.2006р. №11-23/4305 відмовлено в задоволення скарги.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19 грудня 2006 року у даній справі було призначено судову товарознавчу експертизу.

У висновку Донецького науково-дослідного інституту від 12.01.2007р. №31/27 зазначено, що напівпричіп SCHMITZ типу SO1 SPR 24/L – 13.62 ЕВ являється сідельним напівпричепом тентовим, не призначеним для перевезення вантажу без тенту) та класифікується за кодом товару УКТ ЗЕД - 8716 39 30 30.

Відповідно до ст. 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Відповідно до абз.2 п.2.9. Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказу Держмитслужби України від 01.10.2003р. №646, код товару, зазначений у будь-яких документах, наданих разом із запитом, не є визначальним для класифікації при митному оформленні товарів, а носить інформативний (довідковий) характер.

Тобто, остаточне питання правильності класифікації та кодування товару вирішується саме митним органом після митного огляду товару.

Отже, посилання судів попередніх інстанцій на висновок авто-товарознавчої експертизи від 12.01.2007р. №31/27 не відповідає вимогам ст. 159 КАС України, оскільки визначення коду товару за УКТЗЕД не відноситься до повноважень експертної установи.

Згідно Закону України "Про Митний тариф України" (2371-14) класифікація кодів товарів зовнішньоекономічної діяльності визначається за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до якої за кодом товару УКТЗЕД 8716 39 30 30 визначаються інші напівпричепи, що мають максимальну вагу з повним навантаженням 20 т і більше.

Позивач переміщав через митну територію України вантажний фургон-напівпричіп з тентом, металевою платформою, боковими відкидними бортами та задніми дверима, тобто мало місце переміщення товару за його технічними характеристиками як напівпричіп бортовий, який визначається за кодом УКТЗЕД 8716 39 30 10, що і було встановлено в акті комплексної перевірки від 24.03.2006р.

Згідно підпункту 4.2.2, пункту 4.2. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на підставі якого видано оспорюване рішення, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Пунктом 1.2. вищезазначеного Закону встановлено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Мито (ввізне мито) згідно п. 5 ч.1 ст. 14 Закону віднесено до загальнодержавних податків та зборів.' p class=MsoNormal style='margin-right:3.55pt;text-align:justify;text-indent: 54.0pt''Згідно ст.8 Закону України "Про Єдиний митний тариф" ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Тобто, зобов’язання позивача зі сплати ввізного мита є зобов’язанням зі сплати податку, строк сплати (нарахування) якого встановлено спеціальним законом ( Законом України "Про Єдиний митний тариф" (2097-12) ), який відноситься до кола законів з питань оподаткування.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення Донецька митниця діяла в межах своїх повноважень, а тому відсутні підстави для його скасування.

Судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Зазначена обставина відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Східної регіональної митниці - задовольнити.

Постанову господарського суду Донецької області від 27 вересня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 13 березня 2007 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову приватного підприємства "WEF-TRANS" до Донецької митниці про визнання нечинним податкового повідомлення від 22.05.2006р. № 69/19 – відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.