Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Пилипчук Н.Г.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2007 та постанову господарського суду м. Севастополявід 07.11.2006

у справі №20-12/115

за позовом ТОВ "ПК ГРУП"

до ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя

про визнання недійсним податкового рішення

ТОВ "ПК ГРУП" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовної заявою про визнання недійсним рішення ДПІ у Балаклавському районі міста Севастополя № 585 від 11.08.2005 про застосування штрафних санкцій в розмірі 7000,00грн.

Постановою господарського суду міста Севастополя від 07.11.2006, яку залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2007 у справі №20-12/115 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя оскаржила їх в касаційному порядку.

В своїй скарзі просить скасувати ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2007 та постанову господарського суду м. Севастополявід 07.11.2006 у справі №20-12/115 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією Балаклавському районі міста Севастополя актом перевірки від 05.08.2005 за №27040160/2330 плавкафе "Принц", що розміщена на набережної Назукина, 1-а Берегове укріплення та належить ТОВ "ПК групп", встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій і сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", які виразились в не проведенні розрахункової операції через реєстратор розрахункової операції та без видачі розрахункового документу.

На підставі вищевказаного акту, відповідачем 11.08.2005 винесено податкове рішення №585 про застосування до ТОВ "ПК групп" штрафних санкцій на суму 7000 грн.

Вказане рішення було оскаржено позивачем згідно підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 -IIIвід 21.12.2000 в ДПІ у Балаклавському районі міста Севастополя, ДПА міста Севастополя, ДПА України. Скарги позивача були залишені без задоволення, а спірне податкове рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідно до статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратор розрахункових операцій не застосовується при здійсненні попереднього часткового розрахунку за надані послуги з огляду на таке.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Як встановленосудами, оплата за надані позивачем послуги була здійснена попередня та частково.

В даному випадку відсутній факт надання послуг за які були отримані наявні засоби. До того ж, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що якби навіть були отримані грошові кошти за попереднє замовлення банкета, то вони отримані не як оплата за послуги ( які ще не надані), а як забезпечення майбутнього банкету ( тобто гарантія того, що замовник не спричинить збитків - виконавцю у разі відмови, а також гарантія того, що замовник отримає послуги у визначений сторонами час.

Таким чином, в даному випадку відсутня одночасність отримання передоплати і момент надання послуг, що передбачається ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, зокрема, у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Оскільки судами встановлена відсутність порушення позивачем вимог статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" то, відповідно, підстав для застосування санкцій, передбачених статтею 17 цього ж Закону, не вбачається.

Згідно з частиною третьою статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2007 та постанову господарського суду м. Севастополя від 07.11.2006 у справі №20-12/115 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2007 та постанову господарського суду м. Севастополя від 07.11.2006 у справі №20-12/115 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар