Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді Бутенка В.І.,

суддів: Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Чумаченко Т.А.,

при секретарі: Мацюк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, що діють в інтересах позивачки ОСОБА_3 на постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 22 вересня 2006 року й ухвалу апеляційного суду Львівської області від 05 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Трускавецької міської ради про зобов'язання надати частину земельної ділянки у приватну власність, треті особи на стороні позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача: Трускавецький міський відділ Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Львівській області, -

У вересні 2005 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Трускавецької міської ради про зобов'язання передати їй у приватну власність земельну ділянку розміром 0,1505 га, яка прилягає до будинкуАДРЕСА_2 і межує із Трускавецьким міським відділом МНС України.

Вказувала, що за тестаментом від 25 серпня 1942 року, ствердженим відписом від 21 липня 1944 року "Декретом насліддя", виданим Дрогобицьким міським судом 22 лютого 1943 року, земельна ділянка при будинку АДРЕСА_1в розмірах і за схемою, долученою до позовної заяви, належала на праві власності ОСОБА_4, вона ж ОСОБА_3

В даний час на цій ділянці розташовані будинки АДРЕСА_2,АДРЕСА_1що відносяться до вул. Лисенка і салон краси "Б'юті". Зазначені будинки спочатку належали позивачці на праві власності, які згодом вона відчужила новим власникам - ОСОБА_2 - будинокАДРЕСА_1 - будинокАДРЕСА_2з прилеглими до них земельними ділянками.

При цьому частина земельної ділянки розміром 0,1505 га на позивачку, як законного власника, оформлена не була, а звернення в адресу відповідача з приводу надати її у власність залишаються без уваги.

Вважала, що дії Трускавецької міської ради свідчать про самовільне зайняття неналежної їй землі та має місце розпорядження чужою власністю на власний розсуд, а тому відповідно до вимог ч.1 ст. 212 ЗК України, самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню законному власнику.

У зв'язку з цим ОСОБА_3 просила суд скасувати підпункт 7.1 рішення Трускавецької міської ради за №619 від 02.02.2006 року та Державний акт від 01.03.2006 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,7092 га по вул. Бориславській у м. Трускавець, виданий Трускавецькому міському відділу ГУМНС України, та вирішити питання щодо передачі їй у приватну власність вказаної земельної ділянки, з них 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, 0,0505 га для ведення садівництва.

Відповідач, заперечуючи проти позову вказував, що спірна земельна ділянка входить в 0,7092 га, що належить на праві постійного користування Трускавецькому міському відділу ГУ МНС України у Львівській області згідно рішення Трускавецької міської ради від 02.02.2006 року №619. Вказане рішення прийняте на основі розробленого та погодженого проекту землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки поАДРЕСА_3, який розроблений у відповідності до норм земельного законодавства.

Постановою Трускавецького міського суду від 18-22 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 05 березня 2007 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про часткове скасування рішення Трускавецької міської ради від 02.02.2006 року №619 та Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,7092 га по вул. Бориславській у м. Трускавець від 01.03.2006 року було відмовлено.

В поданій касаційній скарзі ОСОБА_1.,ОСОБА_2, які діють в інтересах позивачки, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального права, просять постановлені по справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відкриваючи провадження у справі та вирішуючи її по суті в порядку адміністративного судочинства, суди першої та апеляційної інстанції виходили з тих міркувань, що даний спір є адміністративним.

Проте з таким висновком погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Судами встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з передачею рішенням Трускавецької міської ради від 02.02.2006 року №619 на праві постійного користування Трускавецькому міському відділу ГУ МНС України у Львівській області земельної ділянки площею 0,7092 га по вул. Бориславській у м. Трускавець та визнанням за позивачкою права власності на вказану ділянку.

Таким чином, предметом спору у даній справі є право володіння і користування спірною земельною ділянкою, відновлення порушеного права зі сторони позивача, який, як і третя особа, на підставі рішень владного органу претендує на користування землею. Тобто між цими особами існує спір про право, що в свою чергу виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦПК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Суб'єктивне право, про реалізацію якого просить позивач шляхом подання позову до суду, в даному випадку вже існує до прийняття суб'єктом владних повноважень оскаржуваного рішення. А тому всі заявлені позовні вимоги випливають з відносин власності, врегульованих цивільних законодавством.

Згідно ч.1 ст. 228 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження в справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене та керуючись статтями 157, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 22 вересня 2006 року й ухвалу апеляційного суду Львівської області від 05 березня 2007 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі закрити.

Роз'яснити сторонам право на звернення до загального суду з позовом в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.