Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Прудкій О.В.

за участю представників

позивача: Содоль А.М.

відповідача: Сметанюка І.М.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 липня 2006р.

у справі № 46/124-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноброк"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

У січні 2006р. позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м.Києва №0000352350/0 від 28.09.2005р. та №0000352350/1 від 26.12.2005р..

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення про зменшення заявлених до відшкодування сплачених сум ПДВ прийнято податковим органом з порушенням діючих норм законодавства, оскільки на час проведення перевірки позивач мав усі необхідні документи на підтвердження сум податкового кредиту.

Постановою господарського суду м.Києва від 17 квітня 2006р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився із висновком проведеної податковим органом перевірки, що, оскільки контрагент позивача – ВАТ "Шосткінський пивкомбінат "Сіверія" не сплатив до бюджету ПДВ, отже позивач не має права на відшкодування цих сум із Державного бюджету України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 липня 2006р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове рішення. Яким позовні вимоги ТОВ "Моноброк" було задоволено в повному обсязі. Судова колегія апеляційної інстанції мотивувала своє рішення тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є недійсними з огляду на п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вказуючи на порушення та неправильне застосування норм матеріального права відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій поставлено питання про скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 25 липня 2006р. та залишення в силі постанови господарського суду м.Києва від 17 квітня 2006р..

Представник позивача письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом було проведено документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету позивачем сум ПДВ за період з 01.09.2004р. по 30.09.2004р., про що складено акт №1221/23-8-25278959 від 28.09.2005р..

В акті перевірки вказано на порушення позивачем п.1.8 ст1 та п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв’язку з чим заявлене відшкодування ПДВ в сумі 254201,00грн. не підтвердилось.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000352350/0 від 28.09.2005р. про зменшення заявленого до відшкодування ПДВ в розмірі 254201,00грн..

В порядку апеляційного узгодження податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000352350/1 від 26.12.2005р. у якому сума зменшення заявленого до відшкодування ПДВ залишилась незмінною.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ "Моноброк" є платником податку на додану вартість відповідно до довідки №377/19-241 від 24.02.2004р..

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Судом встановлено, що позивач отримав у ВАТ "Шосткінський пивкомбінат "Сіверія" товар на загальну суму 1770154,00 грн. (в т.ч. ПДВ 295025,67грн.) і в тому самому періоді позивач реалізував зазначені товарно-матеріальні цінінності на загальну суму 1770200,01грн. (в т.ч. ПДВ 295033,33 грн.), а у вересні 2004р. позивач прийняв назад товарно-матеріальні цінності на суму 1372088,39грн. (в т.ч. ПДВ 228681,38 грн.) та провів відповідні суми коригування ПДВ в книзі обліку одажу товарів (робіт, послуг) у вересні 2004р. в розмірі 228681,38грн..

В подальшому господарським судом Сумської області у справі №11/435 було задоволено позов ТОВ "Моноброк" до ВАТ "Шосткінський пивкомбінат "Сіверія" щодо стягнення з останнього на користь ТОВ "Моноброк" 1921568,29грн.. За наслідками задоволення заяви ТОВ "Моноброк" про зміну способу виконання рішення, судом було ухвалено про передачу арештованого та оціненого майна, яке належить на праві власності ВАТ "Шосткінський пивкомбінат "Сіверія" на загальну суму 1923386,29грн. на користь ТОВ "Моноброк".

В зв’язку з цим ТОВ "Моноброк" отримало від ВАТ "Шосткінський пивкомбінат "Сіверія" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1770154,00грн. в т.ч. ПДВ 295025,67грн..

В цьому ж самому періоді (квітень 2004р.) позивач реалізував основні засоби підприємству ТОВ "Компанія "Мед Тех. Інвест" (відповідні податкові накладні по реалізації товару на загальну суму 1770200,01грн. в т.ч. ПДВ 295033,33грн. зафіксовано у книзі продажу товарів (робіт, послуг)).

У вересні 2004р. відповідно до листів №21 від 21.08.2004р. та №22 від 22.09.2004р. підприємство ТОВ "Компанія "Мед Тех. Інвест" повернуло позивачу товарно- матеріальні цінностті, а ТОВ "Моноброк" прийняло назад товарно-матеріальні на загальну суму 1372088,39грн. в т.ч. ПДВ 228681,38грн..

Вказані обставини знайшли своє відображення у відповідних корегуваннях документів податкового обліку платника податку.

Приймаючи до уваги, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) підставою для отримання відшкодування визначав дані тільки податкової декларації за звітний період і питання від’ємного значення суми ПДВ поширювалося тільки на окремо взятого платника податків, висновки податкового органу є неправомірними. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначене встановлює, що не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Виходячи з викладеного, у податкового органу відсутні законні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень якими позивачу зменшено від’ємне значення ПДВ за вересень 2004р..

Отже, судом апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для його перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва – залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 липня 2006р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.