Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Мироненка О.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Рівненської митниці на ухвалу Рівненського міського суду від 25 червня 2003 року, ухвалу цього ж суду від 29 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 08 липня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Рівненської митниці, -

В листопаді 2002 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною скаргою, в якій вказувала, що проживаючи в м. Ризі з 1999 року користувалася легковим автомобілем "Мазда-626". У 2002 році, перед переїздом на постійне місце проживання до України, вона купила більш новий автомобіль "Вольво-460".

По переїзду до м. Рівне 20 серпня 2002 року вона звернулася до Рівненської митниці із заявою про пільгове митне оформлення ввезеного автомобіля. Проте отримала відмову під приводом того, що строк володіння нею за кордоном транспортним засобом складає менше одного року.

Вважаючи такі дії митниці незаконними, заявниця просила суд визнати дії митниці неправомірними та зобов'язати провести митне оформлення належного їй легкового автомобіля на пільгових умовах.

Рішенням Рівненського міського суду від 16 грудня 2002 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2003 року, скаргу ОСОБА_1 було задоволено та зобов'язано Рівненську митницю провести пільгове митне оформлення належного їй автомобіля "Вольво-460".

В лютому 2003 року Рівненська митниця оскаржила зазначені судові рішення в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Ухвалою Верховного Суду України від 15 квітня 2003 року справу повернуто до Рівненського міського суду у зв'язку із сплатою державного мита на неналежний розрахунковий рахунок.

Ухвалою Рівненського міського суду від 30 квітня 2003 року митниці встановлено 20-ти денний термін для виправлення недоліків касаційної скарги.

У зв'язку з невиконанням вимог суду, ухвалою від 25 червня 2003 року касаційну скаргу визнано неподаною.

Ухвалою Рівненського міського суду від 29 квітня 2004 року відповідачу відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження, а апеляційну скаргу залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 08 липня 2004 року апеляційну скаргу Рівненської митниці було відхилено, а ухвали місцевого суду від 25 червня 2003 року та від 29 квітня 2004 року - залишено без змін.

Не погоджуючись із ухваленими по справі судовими рішеннями, Рівненська митниця звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати ухвали місцевого та апеляційного судів.

Листом Верховного Суду України від 04.01.2007 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Верховного Суду України від 15 квітня 2003 року касаційну скаргу Рівненської митниці повернуто до Рівненського міського суду для сплати державного мита на належний розрахунковий рахунок, про що митниці було достовірно відомо.

Не дивлячись на вказане, Рівненська митниця не виконала вимог ухвали місцевого суду від 30 квітня 2003 року про усунення недоліків скарги.

За наведених обставин судом першої інстанції правильно постановлено ухвалу від 25 червня 2003 року, якою визнано касаційну скаргу неподаною.

Про те, що Рівненській митниці було відомо про постановлення цих ухвал свідчать копії супровідних листів про їх направлення, довідки Рівненського міського суду, в яких підтверджується факт відправлення та витягу з реєстру відправки вихідної кореспонденції.

Доказів, яки б спростовували ці доводи митниця не надала.

Апеляційну скаргу на ухвалу від 25 червня 2003 року митниця подала лише 01 квітня 2004 року.

Враховуючи достатні докази про поінформованість митниці з приводу вказаних обставин, значний строк, який сплинув після постановлення ухвал, судом першої інстанції було обґрунтовано відмолено в поновленні строку на подачу апеляційної скарги.

З такими висновками вірно погодилась колегія суддів апеляційного суду.

Зважаючи на викладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зроблених у даній справі, оскільки такі відповідають вимогам процесуального права.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Рівненської митниці - залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду від 25 червня 2003 року, ухвалу цього ж суду від 29 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 08 липня 2004 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.