Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Мироненка О.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою представника позивача - ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07 червня 2006 року й ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права на перерахунок пенсії, -

В лютому 2006 року представник позивачки звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказував, що ОСОБА_2 є вдовою підполковника Збройних Сил СРСР ОСОБА_3, який був пенсіонером Міністерства оборони України та займав перед звільненням у відставку посаду начальника Відділу протирадіаційного та протихімічного захисту штабу Цивільної оборони міста Одеси.

Наказом начальника Цивільної оборони СРСР №055 від 30.06.1989 року ОСОБА_3 був звільнений з військової служби в запас за п.п."б" п.65 (за хворобою), а наказом начальника штабу Цивільної оборони Одеської області №154 від 17.08.1989 року виключений зі списків особового складу з 16.10.1989 року.

Календарна вислуга років у Збройних Силах склала 29 років 11 місяців.

Відповідно до статей 1, 29, 30, 36, 41 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" на позивачку розповсюджуються положення закону, що стосуються перерахунку розміру пенсій, на підставі чого та у зв'язку з підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, на що отримала відмову.

При цьому, на думку позивачки, військовим комісаріатом в розрахунок пенсії неправомірно не було включено наступні види грошового забезпечення:

- з 01.07.2000 року - щомісячну надбавку в розмірі 40% від грошового забезпечення, передбачену Указом Президента України №847 від 14.07.1999 р. (847/99) ;

- з 01.01.2003 року - щомісячну надбавку в розмірі 100% від грошового забезпечення, передбачену Указом Президента України №173/2002 від 23.02.2002 р. (173/2002) ;

- з 01.05.2003 року - щомісячну надбавку в розмірі 90% за безперервну військову службу, передбачену Указом Президента України №389/2003 від 05.05.2003 р. (389/2003) ;

- з 19.04.2002 року - премію в розмірі 33,3%, відповіно до постанови Кабінету Міністрів України №829 від 22.05.2000 р. (829-2000-п) та наказу Міністра оборони України №75 від 05.03.2001 р. (z0251-01)

Просила зобов'язати відповідача зробити перерахунок пенсії, з урахуванням вказаних надбавок та виплатити заборгованість, яка виникла з моменту їх введення.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 07 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 вересня 2006 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

В поданій касаційній скарзі представник позивачки, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить ухвалені по справі судові рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що чоловіка позивачки було звільнено з військової служби у 1989 році. При звільненні йому була нарахована пенсія, виходячи з посадового окладу, грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, розмір якої неодноразово перераховувався у зв'язку зі змінами грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до положень ст. 43 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" при обчисленні пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" (393-92-п) передбачено, що пенсії особам зазначеної категорії військовослужбовців обчислюються із суми грошового забезпечення, що виплачується їм на день звільнення з військової служби. Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 452 "Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців" (452-98-п) , якою затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, премія, що виплачується військовослужбовцям, не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення.

Зазначене преміювання військовослужбовців було запроваджене на підставі Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 923 "Про грошове забезпечення військовослужбовців" (923/96) та здійснювалось на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року №829 "Про грошове забезпечення військовослужбовців" (829-2000-п) . Проте наведеними нормативними актами не визначено, що ці премії віднесені до додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців і що вони підлягають врахуванню при визначенні суми грошового забезпечення, з якої обчислюється пенсія.

Оскільки премія в розмірі 33,3% не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення, тому вона не може бути врахована позивачу при нарахуванні пенсії.

Що стосується інших надбавок, про врахування яких просив представник позивачки, то щомісячні надбавки військовослужбовцям, встановлені з 01 вересня 1999 року Указом Президента України від 14 липня 1999року № 847 (847/99) "Про додаткові заходи щодо упорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України" в розмірі до 40% посадового окладу, Указом Президента України від 23 лютого 2002року №173 (173/2002) "Про посилення соціального захисту військовослужбовців" у розмірі 100%, Указом Президента України від 5 травня 2003 року № 389 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу" (389/2003) у розмірі до 90% не є підвищенням грошового забезпечення, з якого позивачу нарахована пенсія, а новими видами грошового забезпечення, яких позивач під час його служби в Збройних Силах не отримував, а тому ці надбавки не можуть бути враховані позивачу при перерахунку пенсії. Закон України "Про внесення змін до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня 2005 року, задоволенню не підлягають.

Таким чином суд першої інстанції правильно встановив, і з цим обґрунтовано погодилась колегія суддів апеляційного суду, що позивачці ОСОБА_2 призначена пенсія у відповідності з вимогами чинного на той період законодавства.

При встановленні наведених фактів судами не порушено норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07 червня 2006 року й ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 вересня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.