Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Усенко Є.А.

Костенка М.І.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Остапенку Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Львівського комунального підприємства "Львівсвітло"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2005 р.

у справі № 5/2978-25/368

за позовом Львівського комунального підприємства "Львівсвітло"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.02.2005 р. позовні вимоги задоволені повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002871530/0-5432 від 09.03.2004 р. на суму 1680 грн., №0002201530/0-5464 від 10.02.2004 р. на суму 7450 грн., № 0002211530/0-5463 від 10.03.2004 р. на суму 299,53 грн., № 0002861530/0-5433 від 09.03.2004 р. на суму 1411,26 грн., № 0002851530/0 від 09.03.2004 р. на суму 239,81 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2005р. рішення Господарського суду Львівської області скасовано. У позові відмовлено.

Львівське комунальне підприємство "Львівсвітло" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, а саме: ч. 4 ст. 105, п. 8 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України та п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002871530/0-5432 від 09.03.2004 р. про визначення ЛКП "Львівсвітло" штрафних санкцій у сумі 1680 грн.; № 0002201530/0-5464 від 10.02.2004 р. про визначення штрафних санкцій у сумі 7450 грн.; № 0002211530/0-5463 від 10.03.2004 р. про визначення штрафних санкцій у сумі 299,53 гри.; № 0002861530/0-5433 від 09.03.2004 р. про визначення штрафних санкцій у сумі 1411.26 грн.; №0002851530/0-5434 від 09.03.2004 р. про визначення штрафних санкцій у сумі 239,81 грн.

Штрафні санкції визначені відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ за затримку граничного строку сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств.

Визнаючи недійсними вказані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на час їх винесення податкове зобов’язанні зі сплати податку на прибуток у позивача було відсутнім. Позивачем було допущено помилку, що не призвела до заниження податкового зобов’язання, та яка була виправлена позивачем самостійно. Відсутність податкових вимог податкового органу, які надсилаються у відповідності до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", також свідчить про відсутність податкового боргу позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції свою позицію ґрунтував на тому, що позивач не сплатив в установлені строки самостійно узгоджені суми податкових зобов’язань, які, відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вважаються податковим боргом, отже, податковим органом правильно визначено позивачеві штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону.

Суд касаційної інстанції позицію суду апеляційної інстанції визнає такою, що не узгоджується з обставинами справи.

Як було достовірно встановлено судом першої інстанції, згідно з актом звірки розрахунків між позивачем та податковим органом станом на 20.02.2004р. у позивача відсутня податкова заборгованість з податку на прибуток підприємств.

Штрафні санкції були нараховані податковим органом на ті узгоджені суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, які помилково відображені позивачем у податкових деклараціях за 2003 рік, і які позивачем самостійно сторновані у сторону зменшення шляхом подання уточнюючих розрахунків, що відповідає приписам п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою зазначені обставини, помилково встановивши факт несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, що призвело до помилкового скасування правильного рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції знаходить такою, що підлягає задоволенню касаційну скаргу ЛКП "Львівсвітло", і вважає за правильне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Львівського комунального підприємства "Львівсвітло" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2005р. скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2005 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.