Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Костенка М.І.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

Усенко Є.А.

секретар судового засідання Каліушко Ф.А.

за участю представників:

позивача: не з’явились;

відповідача: Саленко В.Ю., Басик Н.О.;

розглянувши касаційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Донецької області від 22.12.2005 р.

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2006 р.

у справі №41/160а

за позовом Державного підприємства "Шахтарськантрацит"

до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення

Державне підприємство "Шахтарськантрацит" (далі по тексту – позивач, ДП "Шахтарськантрацит") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту – відповідач, Шахтарська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.01.2005 року №0000161540/0/76 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 2548111,45 грн. за затримку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість (з урахуванням уточнень позовних вимог).

Постановою Господарського суду Донецької області від 22.12.2005 р. у справі №41/160а (суддя Гончаров С.А.), яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2006 р. (головуючий суддя – Алєєва І.В., судді Агапова О.Л., Величко Н.Л.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 13.01.2005 року №0000161540/0/76 в сумі 2548111,45 грн.

Шахтарська ОДПІ, не погоджуючись з постановою Господарського суду Донецької області від 22.12.2005 р. та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2006 р. у справі №41/160а, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Шахтарської ОДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 13.01.2005р. №0000161540/0/76 в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 2548111,45 грн. за затримку граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) – це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному або судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Пункт 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначає штрафну санкцію (штраф) як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податку у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов’язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання податкової декларації.

Підпункт 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зобов’язує платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для податкової декларації.

Згідно п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платни­ків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного стро­ку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірах 10% такої суми;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% такої суми;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% такої суми.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що штрафні санкції застосовані до позивача за несвоєчасну сплату ним податкових зобов'язань за деклараціями з податку на додану вартість за вересень-грудень 2003 р., січень-лютий 2004 р.

При цьому, враховувалась сплата позивачем податкових зо­бов'язань з податку на додану вартість платіжними дорученнями №11 від 01.07.2004р., №40 від 02.07.2004р., №74 від 05.07.2004р., №85 від 06.07.2004р., №215 від 12.07.2004р., №318 від 14.07.2004р., №402 від 15.07.2004р., №399 від 15.07.2004р., №432 від 16.07.2004р., №455 від 19.07.2004р., №463 від 19.07.2004р., №543 від 20.07.2004р., №518 від 20.07.2004р., №570 від 21.07.2004р., №571 від 21.07.2004р., №610 від 22.07.2004р., №645 від 22.07.2004р., №722 від 23.07.2004р., №798 від 26.07.2004р., №830 від 27.07.2004р., №879 від 29.07.2004р., №1173 від 02.08.2004р., №1178 від 03.08.2004р., №1321 від 06.08.2004р., №1351 від 09.08.2004р., №1411 від 10.08.2004р., №1413 від 10.08.2004р., №1412 від !0.08.2004р., №1422 від 11.08.2004р., №1454 від 11.08.2004р., №1527 від 13.08.2004р., №1578 від 16.08.2004р., №1638 від 18.08.2004р., №1664 від 19.08.2004р., №1699 від 20.08.2004р., №2022 від 31.08.2004р., №2021 від 31.08.2004р., №1827 від 25.08.2004р., №1826 від 25.08.2004р., №2387 від 15.09.2004р., №2417 від 16.09.2004р., №2433 від 17.09.2004р., №2532 від 21.09.2004р., №2603 від 27.09.2004р., №2594 від 27.09.2004р., №2777 від 30.09.2004р., №2775 від 30.09.2005р., №2820 від 30.09.2004р., №2776 від 30.09.2004р., №199 від 12.10.2004р., №812 від 02.11.2004р., №886 від 03.11.2004р., №939 від 04.11.2004р., №1084 від 11.11.2004р., №1166 від 17.11.2004р., №1165 від 17.11.2004р., №1475 від 08.12.2004р., №1525 від 09.12.2004р., №1587 від 15.12.2004р., №1618 від 17.12.2004р. та №1600 від 17.12.2004р., у призначенні платежу яких, визначена сплата зобов’язань з податку на додану вартість за інші періоди.

Судами першої та апеляційної інстанції, на підставі дослідження вищезазначених платіжних доручень, вірно встановлено, що позивачем платіжними дорученнями сплачува­лись зовсім інші податкові зобов'язання інших податкових періодів, визначених іншими подат­ковими деклараціями, нарахованими органом державної податкової служби за актами перевірок.

Згідно з п.п.7.7.ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників подат­ків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 20.12.2000р. №2181-111 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різ­ними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вказаною нормою не встановлено право чи обов'язок саме контролюючого органу змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував грошові кошти.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції відносно безпід ставності застосування податковим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2548111,45 грн.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Донецької області від 22.12.2005 р. та ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2006 р. у справі №41/160а не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Донецької області від 22.12.2005 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2006 р. у справі №41/160а залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 22.12.2005 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2006 р. у справі №41/160а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.