Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного малого підприємства "Строймонтаж"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 р.

у справі № 2/387 господарського суду Кіровоградської області

за позовом Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції

до 1. Державної холдингової компанії "Олександріявугілля"

2. Приватного малого підприємства "Строймонтаж"

про визнання недійсним договору, -

В жовтня 2006 р. Олександрійська ОДПІ звернулась до господарського суду Кіровоградської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівельних матеріалів та обладнання від 07.12.2004 р., які тимчасово укладені в цех по виготовленню залізобетонних шпал (літ. А); навіс (літ А-1); адміністративно-побутову будівлю (літ. Б); сарай (літ. В); вбиральню (літ. Г); замощення території; огородження території (N-1); пожежний резервуар; свердловина; арматурно- заготівельний цех; цех по виробництву електроприладів; кран підвісний однобалочний вантажопідйомністю 3 тонни, який укладено між відповідачами; зобов’язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 майно, отримане згідно акту приймання передачі від 07.12.2004 р., а саме: будівельні матеріали та обладнання, які тимчасово укладені в цех по виготовленню залізобетонних шпал (літ. А); навіс (літ А-1); адміністративно-побутову будівлю (літ. Б); сарай (літ. В); вбиральню (літ. Г); замощення території; огородження території (N-1); пожежний резервуар; свердловина; арматурно-заготівельний цех; цех по виробництву електроприладів; кран підвісний однобалочний вантажопідйомністю 3 тонни та зобов’язання відповідача-1 повернути відповідачу-2 кошти в сумі 85200 грн.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 11.12.2006 р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 р. постанову місцевого господарського суду скасовано і прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Приватне мале підприємство "Строймонтаж" (далі в тексті – ПМП "Строймонтаж") оскаржило її в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 р. та залишити в силі постанову господарського суду Кіровоградської області від 11.12.2006 р.

Заперечення на касаційну скаргу позивачем та відповідачем-1 суду касаційної інстанції надано не було.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що 07.12.2004 р. між Державною холдинговою компанією "Олександріявугілля" (продавець) та ПМП "Строймонтаж" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов’язався передати покупцю належні йому на праві власності складські та побутові будівлі, що знаходяться у м. Олександрії за адресою: вул. Коваленка, 21-а та будівельні матеріали, які входять в склад незавершеного будівництва Цеху по виготовленню залізобетонних шпал та розташовані на території зазначених складських та побутових будівель; покупець, відповідно, зобов’язався прийняти їх у власність та сплатити продавцю кошти.

Додатком до спірного договору сторони, не змінюючи предмету договору, змінили характеристику об’єкту купівлі-продажу та визначили, що об’єктом угоди являються будівельні матеріали та обладнання, які тимчасово укладені в цех по виготовленню залізобетонних шпал (літ. А), навіс (літ. А-1), адміністративно-побутову будівлю (літ. Б), сарай (літ. В), вбиральню (літ. Г), замощення території, огородження території (N-1), пожежний резервуар, свердловина, арматурно-заготівельний цех, цех по виробництву електродів, кран підвісний однобалочний вантажопідйомністю 3 тонни.

Договір виконано сторонами у повному обсязі.

Олександрійська ОДПІ вважає, що вказаний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 203 ЦК України, оскільки договір суперечить цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, зокрема, ст. 227 ЦК України, яка передбачає наявність відповідного дозволу на вчинення договору, який відповідачу-1 на відчуження майна позивачем не надавався. Також за висновком податкової інспекції, спірний договір укладено з порушенням вимог п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки відчужене майно відповідача-1 на момент реалізації згідно договору від 07.12.2004 р. знаходилось у податковій заставі і дозвіл на його відчуження податковим органом не надавався.

Таким чином, уклавши договір від 07.12.2004 р., відповідач-1 позбавив можливості позивача провести заходи з погашення його податкової заборгованості. В зв’язку з цим та на підставі ст. 216 ЦК України позивач просив провести реституцію та зобов’язати відповідача-2 повернути відповідачу-1 майно, передане за спірним договором, та зобов’язати відповідача-1 повернути відповідачу-2 кошти в сумі 85200 грн.

Визнаючи недійсним договір купівлі-продажу від 07.12.2004 р., суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою його недійсності є недодержання вимог ст. 227 ЦК України та п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", так як продаж спірного майна відповідач-1 здійснив без узгодження з податковим органом, яке є обов’язковою передумовою укладання спірного договору.

Щодо висновку суду першої інстанції про відсутність у позивача права на звернення до суду з позовом про визнання недійсним спірного правочину та зобов’язання сторін повернути одна одній все одержане за договором, апеляційний суд вказав, що податкові органи не позбавлені права оспорювати правомірність продажу майна платника податків, у якого є в наявності податковий борг і активи якого перебувають у податковій заставі.

Колегія суддів вважає висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Тобто, органи державної податкової служби мають право звертатись до суду з позовами про визнання угод недійсними з підстав, за яких чинне законодавство передбачає стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами.

В даному випадку Олександрійська ОДПІ звернулась з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.12.2004 р., укладеного між відповідачами, з підстав невідповідності його ст. ст. 203, 215, 227 та застосування правових наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 ЦК України, а саме, зобов’язання сторін повернути одна одній все одержане на виконання спірного договору.

Вказані правові норми, на які послався податковий орган, не передбачають стягнення в доход держави коштів, одержаних за недійсною угодою.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову з підстав відсутності у Олександрійської ОДПІ права на звернення до суду з позовом про визнання недійсним правочину з підстав, передбачених ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України та зобов’язання сторін повернути одна одній все одержане за спірним договором.

Крім того, колегія суддів вказує на те, що відповідно до пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов’язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами. Отже, законодавством передбачена спеціальна норма, яку слід використовувати позивачу для реалізації владних управлінських повноважень.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Приватного малого підприємства "Строймонтаж" задовольнити.

Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 р., а постанову господарського суду Кіровоградської області від 11.12.2006 р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.