Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Донецької митниці на постанову Київського районного суду м. Донецька від 19 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 листопада 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Донецької митниці щодо оскарження правового акту індивідуальної дії, -

В червні 2006 року ОСОБА_1. звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просила скасувати постанову Донецької митниці від 02.06.2006 року №0351/700000000/06, якою її визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 355 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 19 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 24 листопада 2006 року, позов ОСОБА_1було задоволено та визнано неправомірними дії заступника начальника Донецької митниці щодо притягнення позивачки до адміністративної відповідальності. Скасовано постанову Донецької митниці, а провадження у справі про порушення митних правил стосовно ОСОБА_1закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

В касаційній скарзі Донецька митниця, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені по справі судові рішення скасувати.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1. будучи декларантом ТОВ "Регіон-Термінал" 15 березня 2004 року надала Донбаській регіональній митниці (нині - Донецька митниця) вантажно-митну декларацію з метою митного оформлення вантажу - поліетилену низького тиску марки НХР 4810Н-53Т у кількості 53000 кг на суму 155354, 93 грн. В графі 36 вантажно-митної декларації декларантом була зазначена преференція, яка передбачає пільги в обкладенні товару ввізним митом. В графі 47 декларації декларантом зазначено код способу розрахунку "06", тобто умовне нарахування платежу. ВнесеніОСОБА_1 неправдиві відомості стали підставою для митного оформлення товару без сплати ввізного мита в сумі 7767,75 грн., що призвело до заниження бази нарахування ПДВ та його несплати у розмірі 1553,55 грн., а загалом - на суму 9321,30 грн.

Постановою заступника начальника Донецької митниці №0351/700000000/06 від 02.06.2006 року, тобто більше ніж через 2 роки, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого статтею 355 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Відтак, задовольняючи позов та скасовуючи постанову про накладення адміністративного стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до статті 328 Митного кодексу України адміністративне стягнення відповідачем накладено поза межами строків притягнення до адміністративної відповідальності.

З таким висновком місцевого суду вірно погодилася й колегія суддів апеляційного суду.

Рішення судів є правильними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно статті 355 Митного кодексу України - заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями як підстави для звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру або несплата податків і зборів у строк, встановлений законодавством, а також інші протиправні дії, що спричинили недобори податків і зборів, за відсутності ознак злочину, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб підприємств - від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В той же час статтею 328 Митного кодексу України передбачено, що адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.

Відповідач, обґрунтовуючи тривалий проміжок між днем вчинення правопорушення та днем притягнення до відповідальності, стверджував, що вчинене правопорушення є триваючим, а тому своїми діями він процесуальних строків не порушував. Кодекс України про адміністративні правопорушення (8073-10) у статті 38 містить поняття триваючого правопорушення, але не розкриває його змісту. Визначення поняття триваючого правопорушення міститься у Методичних рекомендаціях щодо провадження у справах про порушення митних правил, затверджених наказом Держмитслужби від 30.12.2004 р. № 936 (v0936342-04) .

Згідно пункту 2.4. вказаних Рекомендацій - триваючими слід визнавати такі порушення митних правил, що характеризуються безперервністю їх учинення протягом певного часу. Такі порушення митних правил тривають доти, доки їх не буде виявлено митним органом.

Триваючими правопорушеннями залежно від обставин учинення можуть визнаватись порушення митних правил, передбачені, зокрема, статтями 336, 337, 346, 349, 353, 354 й 355 Митного кодексу України (92-15) .

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що правопорушення, за скоєння якого ОСОБА_1. була притягнута до адміністративної відповідальності, не є триваючим, оскільки надавши 15.03.2004 року вантажно-митну декларацію контролюючому органу, позивачка, вважаючи виконаними вимоги закону щодо митного оформлення товару, вчинила всі дії, які характеризують склад правопорушення передбаченого статтею 355 Митного кодексу України. В її подальших діях відсутня така необхідна ознака будь-якого правопорушення, в тому числі і триваючого, як вина (умисел або необережність), що характеризує його суб'єктивну сторону.

Відповідно до п.п. 7.3.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року - датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Саме з цього моменту й слід обраховувати двохмісячний строк, передбачений законодавством для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Неприпустимим є посилання відповідача у касаційній скарзі на можливість застосування в даному випадку положень ст.ст. 4, 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо права контролюючого органу в межах трирічного строку визначати податкові зобов'язання, оскільки вказаний Закон є спеціальним, його норми регулюють правовідносини з приводу подачі податкових декларацій, а не митних, що має місце у даному спорі.

Відтак колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій зроблених у даній справі, оскільки такі відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Донецької митниці - залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Донецька від 19 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 листопада 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.