К-4475/07 Про здійснення перерахунку разової щорічної грошової допомоги та стягнення коштів - 30.10.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про здійснення перерахунку та стягнення коштів, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 07 лютого 2007 року, -

У червні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про перерахунок суми разової щорічної грошової допомоги за 2006 рік і стягнення недоплачених грошових коштів в розмірі 2542 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що є інвалідом війни ІІ групи. На підставі Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту" (3551-12) він має право на щорічну разову допомогу інваліду війни, розмір якої повинен визначатися, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами. Але в порушення вимог вищезазначеного Закону грошова допомога була сплачена в розмірі 330 грн., тобто не в повному обсязі, тому просив стягнути з відповідача заборгованість по щорічній разовій допомозі за 2006 рік у сумі 2542 грн.

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 вересня 2006 року позов задоволено. Зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації зробити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1. за 2006 рік, як учаснику бойових дій та інваліду ІІ групи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком та сплатити йому різницю недоплаченої допомоги в сумі 2542 грн.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 07 лютого 2007 року постанова суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі на постанову суду апеляційної інстанції ОСОБА_1. ставить питання про її скасування в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом війни ІІ групи.

Статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Однак Законом України від 20 грудня 2005 року № 3235-ІV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) (ст. 30) інвалідам війни ІІ групи, до яких відноситься позивач, передбачена виплата щорічної разової допомоги у розмірі 330 гривень.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, дія статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту" була зупинена на 2006 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни (п. 18 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік").

Отже, вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції правильно визначився, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах, оскільки за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача є безпідставними і тому обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Житомирської області від 07 лютого 2007 року - без змін.