Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Панченка О.Н.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1 до начальника районного відділу земельних ресурсів Біляївського району Одеської області ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали судді Київського районного суду міста Одеси від 18 квітня 2007 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2007 року, -

У квітні 2007 року ОСОБА_1 пред'явив в суді указаний позов.

Зазначав, що постановою начальника районного відділу земельних ресурсів Біляївського району Одеської області ОСОБА_2 № 00942 від 2 квітня 2004 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею - 188-5 КУпАП та накладено адміністративне стягнення - штраф в розмірі 85 гривень з підстав незаконного користування земельною ділянкою.

Вважаючи постанову незаконною, просив її скасувати.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 18 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2007 року, ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування постановлених судами ухвал та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суддя суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що згідно з пунктом 3 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.

Втім, колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначена статтею 17 КАС України. Згідно з пунктом 3 частини 2 цієї статті, вона не поширюється на публічно-правові справи щодо накладення адміністративних стягнень.

Відповідно до глави 17 Розділу ІІІ Кодексу України про адміністративні правопорушення (8073-10) до органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, належать, в тому числі, органи земельних ресурсів, які, згідно зі статтею - 238-1 КУпАП, розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства в галузі використання і охорони земель та порядку регулювання земельних відносин (статті 52, 53, 531, 532, 54, 55, 56, 188-5 Кодексу), та вирішують питання про притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності і накладення адміністративного стягнення.

З системного аналізу наведених норм слідує, що адміністративні суди дійсно не розглядають публічно-правові справи про адміністративні правопорушення, оскільки їх розглядають визначені Главою 17 Розділу ІІІ КУпАП (8073-10) органи, які приймають за результатами розгляду відповідні постанови.

У свою чергу, статтею 287 КУпАП особі, щодо якої прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення, надано право оскаржити її.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення визначений статтею 288 КУпАП, яким передбачено, що до виконавчого комітету відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може бути оскаржено постанову адміністративної комісії; у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може бути оскаржено рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради. Постанову ж іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд.

Тобто, указаними правовими нормами особам, відносно яких прийнято постанову, надано право на її оскарження до вищого органу або районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 18 КАС України усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. А тому позовні вимоги щодо перевірки постанови про накладення адміністративного стягнення підлягають розглядові в суді й суддя суду першої інстанції безпідставно відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі.

Апеляційний же суд не звернув увагу на допущену суддею суду першої інстанції помилку та залишив без змін постановлену ним ухвалу про відмову у відкритті провадження.

За таких обставин, постановлені у справі ухвали не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись статтями 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвали судді Київського районного суду міста Одеси від 18 квітня 2007 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2007 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.