К-28991/06 Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень в частині донарахування зобов’язання з податку на прибуток - 01.04.2009 Прийняття

касаційні скарги Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області та заступника прокурора Харківської області

на постанову Господарського суду Харківської області від 10.05.2006 р.

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2006 р.

у справі № АС-42/86-06

за позовом Державного підприємства "Івашківський спиртзавод"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень –

Постановою Господарського суду Харківської області від 10.05.2006 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2006 р., позовні вимоги задоволені частково. Визнано частково нечинними податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ Харківської області № 0000102330/0 від 01.04.2005 р. в частині донарахування зобов’язання з податку на прибуток в сумі 49350,00 грн., № 0000092330/0 від 01.04.2005 р. в частині донарахування зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 39480,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Дергачівська МДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання частково нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000102330/0 в частині донарахування зобов’язань з податку на прибуток та № 0000092330/0 від 01.04.2005 р. в частині донарахування зобов’язання з податку на додану вартість та скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі податкової інспекції.

Заступник прокурора Харківської області подав касаційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції. Скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання частково нечинними податкових повідомлень-рішень Дергачівської МДПІ Харківської області № 0000102330/0 від 01.04.05р. в частині донарахування зобов’язання з податку на прибуток в сумі 49350 грн., № 0000092330/0 від 01.04.05р. в частині донарахування зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 39480 грн. та у задоволенні позовних вимог ДП "Івашківський спиртзавод" відмовити.

Дергачівська ОДПІ та заступник прокурора Харківської області у касаційних скаргах посилаються на порушення судами норм матеріального права в частині задоволення позову, а саме: п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Дергачівська МДПІ на підставі акту перевірки № 23-10/73 від 30.03.2005 р.

прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000092330/0 від 01.04.2005 р. про визначення суми податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 907161,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000102330/0 від 01.04.2005 р. про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 1822300,00 грн.

На підставі акту перевірки № 23-104/73 від 30.03.2005 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112330/0 від 01.04.2005 р. про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2004 року на суму 577116,00 грн.

Податковою інспекцією зафіксовано порушення позивачем вимог:

п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у тому, що при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості товарів (робіт, послуг), придбані електроенергію та природний газ, які використані не на виробництво продукції, підприємство не відкоригувало по гр. 4 "Запаси використані не у господарській діяльності", що зумовило завищення валових витрат на суму 197400 грн.;

п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало утому, що підприємством до складу податкового кредиту у 2004 році безпідставно віднесено 1444792 грн. сплаченого податку на додану вартість по товарному кредиту; безпідставно віднесено до складу податкового кредиту 39485,00 грн. сплаченого податку на додану вартість у зв’язку з придбанням електроенергії та природного газу, вартість яких не відноситься до складу валових витрат, оскільки вони не використані на виробничі потреби.

Дергачівська МДПІ та заступник прокурора Харківської області у касаційних скаргах наголошують на тому, що перевитрати з теплоенергії, газу та електроенергії не пов’язані з господарською діяльністю позивача, відповідно, не можуть відноситися до складу валових витрат та податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині задоволення позову, а позицію судів щодо правомірності віднесення підприємством до складу валових витрат 197426,20 грн. витрат з придбання газу та електроенергії визнає такою, що ґрунтується на приписах законодавства та узгоджується з обставинами справи.

Пункт 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР зобов’язує платника податку вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Позивачем не було завищено валових витрат внаслідок порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, оскільки у нього не було обов’язку включати у розрахунок приросту (убутку) запасів вартість природного газу та електроенергії, спожитих при виробництві готової продукції.

Природний газ та електрична енергія не є запасами, податковий облік приросту (убутку) балансової вартості яких має вестися платником податків в силу вимог п. 5.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (334/94-ВР) , оскільки відрізняється від інших товарів, сировини, матеріалів тощо особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками, які включають в себе одночасність виробництва та споживання та неможливість складування. Дані ресурси не можуть зберігатися на складах, у незавершеному виробництві та у залишках готової продукції, оскільки вони за своєю фізичною природою не можуть накопичуватись.

Наявність будь-яких обмежень стосовно віднесення до складу валових витрат витрати з придбання природного газу та електричної енергії, використаної з перевищенням норм витрачання, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР не передбачено.

Згідно із приписами п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР обов’язковою умовою для віднесення до складу валових витрат виробництва та обігу понесених платником податку витрат є здійснення таких витрат на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, податковим органом не доведено факту використання зазначених ресурсів на цілі, не пов’язані з виробничою діяльністю.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для висновку про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за вищевказаними господарськими операціями, а доводи, викладені у касаційних скаргах, знаходить такими, що не узгоджуються з вимогами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , у зв’язку з чим вважає за правильне скарги залишити без задоволення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при вирішенні спору у частині, в якій відмовлено у позові, та яка не є предметом оскарження.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційні скарги Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області та заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 10.05.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.