Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О. В.,

Чумаченко Т. А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_1 до Сімферопольського району електромереж відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про визнання неправомірним рішення щодо складання акту про порушення правил користування електричною енергією,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 3 лютого 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2006 року, -

В листопаді 2005 року ОСОБА_1, як споживач послуг з електропостачання, оскаржив до суду рішення посадових осіб Сімферопольського району електромереж ВАТ "Крименерго", оформлене актом за № 041059 від 14 червня 2005 року, за висновком якого він порушив Правила користування електричною енергією.

Постановою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 3 лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2006 року, ОСОБА_1. відмовлено в задоволенні позовних вимог.

У поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, представник позивача ОСОБА_2. ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Однак, погодитися з таким висновком не можна, оскільки відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Категорії спорів, що складають предмет адміністративної юрисдикції наведені у частині 1 статті 17 КАС України. До них належать, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Частина 2 статті 4 КАС України встановлює, що "юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення".

З матеріалів справи вбачається, що 14 червня 2005 року під час проведення контролерами Сімферопольського району електромереж ВАТ "Крименерго" за місцем проживання позивача було виявлено порушення Правил користування електричною енергією для населення, про що складено відповідний акт за № 041059, який в подальшому позивач оскаржив до суду.

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР, яка встановлює обов'язки та відповідальність споживачів енергії передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач.

Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Правила користування електричною і тепловою енергією для населення (далі - Правила) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) і регулюють відносини між громадянами (споживачами електричної енергії) та енергопостачальниками. При цьому, пункт 2 Правил визначає енергопостачальника як учасника оптового ринку електричної енергії України, що купує електричну енергію на цьому ринку з метою продажу її споживачам.

Отже, в спірних правовідносинах відповідач не виступає як суб'єкт владних повноважень відносно позивача та не здійснює відносно нього владних управлінських функцій на основі законодавства, оскільки правовідносини між сторонами регулюються договором користування електричною енергією, а діяльність відповідача пов'язана з купівлею електричної енергії з метою подальшого продажу її споживачу - громадянину на договірній основі.

Суди ж помилково вирішили наявний у справі спір за правилами адміністративного судочинства.

Якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилом частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення у касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 та 157 цього Кодексу.

Керуючись статтями 157, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 3 лютого 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2006 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1 та його представнику ОСОБА_2 право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.